Москалівський будинок культури, що на Ярмолинеччині, давно не бачив такого велелюддя. А минулої суботи розквітнув вишиванками, ожив дитячим щебетом, щасливим гомоном, щирими посмішками, піснями, що їх, торкаючись кожнісінької душі, так професійно й неперевершено виконували місцевий колектив художньої самодіяльності, учні місцевої школи та молодь. А ще смішив сценками, полонив танцями і приємно дивував гарними подарунками. Свято хліба і села вдалося, ще раз довівши неспростовну істину: хто вміє добре працювати, той і відпочивати гарно вміє.
Розпочали з молитви за Україну, а «Отче наш» разом із залом прочитав настоятель місцевого храму отець Іван. Хвилиною мовчання згадали загиблих захисників України, на жаль, і москалівські хлопці віддали життя, аби під мирним небом ми жили, аби мали змогу святкувати. А ще болючою хвилиною мовчання вшанували пам’ять славного односельця, багаторічного керівника колись надпотужного місцевого колгоспу, почесного громадянина Ярмолинеччини, людини, яка розбудовувала село, щоднини примножувала його розквіт і вболівала за долю кожного, — Бориса Броніславовича Оскалюка. Це перше свято без нього. Зовсім недавно пішов у засвіти.
Усіляких гараздів жителям трьох сіл (Москалівка, Коритна й Верхівці), що входять до складу сільської ради, зичили заступник генерального директора групи компанії “VITAGRO” Валерій Сліпчук, керівник Гвардійського відділку Віктор Басистюк, голова сільської ради Сергій Деркач, заступник голови районної ради Борис Лис.
А що вже дарунків було цього дня: з порожніми руками ніхто не пішов. Вшановували грамотами й цінними призами ветеранів праці, грошовими винагородами — працівників “VITAGRO”. Подарунки отримали всі до одного соціальні заклади і ті, хто брав участь у війні, що ніяк не скінчиться, рідні тих, хто більше ніколи не переступить поріг рідної домівки. Чимало присутніх виграли добротні призи у лотереї, яку незмінно на такі урочистості проводить агрохолдинг.
Дарунками від сільської ради віншували довгожителів, зразкових господарів, пари, які багато років прожили у шлюбі і молодят, які цьогоріч побралися, новонароджених. «Від свята хліба до свята хліба у нас народилося семеро немовлят, стали на весільний рушник шість пар, і це відрадно, — констатує сільський голова. – Буде у селі молодь, вируватиме життя».
…Малеча з радістю стрибала на батутах, купувала найрізноманітніші сувеніри в торгових ятках, що розгорнулися на подвір’ї Будинку культури. Не зраджуючи традиціям, різали запашний коровай. Гордо відлунювали до небес пісні про Україну, край, село, що викликали сльози радості, гордості і смутку. Стоячи й плачучи, слухав зал пісню «Там біля тополі калина росте» у виконанні Олександра Надаховського. Ледь тамував непрохані чоловічі сльози й він сам. «Співаючи, я весь час думав про свого брата Олега Середюка, який загинув в АТО», - зізнався хлопець.
Святкування подарувало масу вражень і емоцій, пройняло гордістю, бо ж таки славне рідне село людьми своїми, самородками талановитими.
Майже два десятки свят хліба цьогоріч провело у населених пунктах, де орендує землі, “VITAGRO”, розповідає Валерій Сліпчук. І каже, хоч сценарій однаковий, свято на свято зовсім не схоже, кожне самобутнє, гарне і цікаве, бо скрізь люди вкладають у нього свої душі.
І ще одне хочеться додати: так гарно, як у моєму селі, не співають більш ніде...
Gismeteo 
