Осінь… Вона вже не за календарем, вона – в душі… А в ній – цілий світ любові, тепла і щирості… Та віриться, що душа майстра назавжди залишиться з тими, кому він її відкривав. А комусь, на жаль, не встиг… Відомий художник Володимир Маркович Корнєв залишив у спадок свої картини, як свідчення того, що його душа буде назавжди закодована в кожній із них. Воістину Богом даний талант житиме вічно…
В його очах відкривався цілий світ, варто було лише в них заглянути… Для багатьох хмельничан, які останнім часом вже звикли бачити художника з невеликою виставкою картин біля кінотеатру Шевченка, це надзвичайно гірка втрата. Володимир Маркович з усмішкою зустрічав кожного, хто цікавився його творчістю, охоче розкривав сюжети полотен… Але ті, хто хоч раз спілкувався з ним, приходили до нього ще і ще. І справа не лише у творчості, а насамперед – у відкритій душі до всіх, у величезній любові до людей, в особливій енергетиці, що діяла, як цілюща вода…
На останній нашій зустрічі я запримітила одну картину, на якій автор зобразив себе молодим юнаком. Вдивляючись у портрет, запитала митця: «Чи можна придбати цю картину?» Проте того дня не мала змоги її забрати. На що художник, посміхнувшись, як завжди, відповів: «От таким я розпочинав свій шлях художника і скульптора. Не хвилюйтеся, вона вас дочекається, заберете пізніше. І, зрештою, можете вибрати іншу». Володимир Маркович мовчки глянув з-під капелюха… Тож, прочитавши в його очах запитання, одразу додала: «Я хочу Вас таким запам’ятати…» Та ця розмова, як виявилося, була останньою.
27 жовтня, за три дні до свого 83-річчя, перестало битися серце Володимира Корнєва… Але в кожному полотні, в кожній скульптурі залишилася частинка його душі – такої світлої, такої щирої…
Gismeteo 
