Відбулася презентація книжки «Нетішин. Хронологія сучасності (1977-2007)».
Коли раптом починаєш згадувати ту чи іншу подію, близьку і дорогу, затамовуєш у здивуванні подих: як нестримно летить час! А що вже казати не про відрізок особистого життя, а життя міста? Значущих подій — встигай лише брати участь, спостерігати або принаймні почути про них. Будьте певні, не зафіксує їх літописець — неодмінно загубиться, зітреться з пам’яті в наступних десятиліттях.

Це стосується й Нетішина. Для експерименту запитав днями п’ятьох знайомих про те, чи пригадають вони, коли розпочалося будівництво ХАЕС? В яких роках відбувалися пуски першого і другого енергоблоків? Уявіть собі, не почув жодної правильної відповіді. А крім цих двох фактів, подібних цікавинок у новітній історії міста — не перелічити. Ось наприклад: чи знаєте ви, що Нетішин пропонувалося перейменувати на Островський? Кому відомо, що розглядався варіант розміщення АЕС (тієї, що нині діє у Нетішині) на березі річки Ломниця, що за 40 кілометрів від Івано-Франківська? Та на завершальному етапі міністерські спеціалісти надали перевагу Славутчині… І четвертого лютого 1977 року доля гігантського будівництва була вирішена. З цього часу й розпочали літописання автори книжки «Нетішин. Хронологія сучасності (1977-2007)» Микола Панасюк і Галина Фурманчук (Хмельницьке видавництво «Поліграфіст-3», тираж 1000 прим., 240 с.)
Видання унікальне за змістом та оформленням, до того ж — повноколірне, ілюстроване. Слушно зазначив у зверненні до читачів Іван Гладуняк, депутат Хмельницької обласної ради, колишній Нетішинський міський голова, що «це своєрідна енциклопедія Нетішина і Хмельницької АЕС». Вона цінна документальними джерелами, фрагментами ексклюзивних інтерв’ю з посадовцями, які перебували в епіцентрі будівництва атомної станції. Тому читати сьогодні їхні спогади надзвичайно цікаво. Михайло Малінін, начальник Головатоменергобуду Міненерго СРСР: «…Для ведення масштабного будівництва майданчик, з інженерної точки зору, був достатньо складним — високий рівень ґрунтових вод, заросла кущами, болотиста, важкодоступна місцевість… Проте ми вже мали значний досвід розробки торф’яних ґрунтів на будівництві інших атомних електростанцій, зокрема Калінінської. Мали й відповідну техніку. Згадуючи ту чудову неповторну місцевість, думаю: слава Богу, що ми не посадили туди РБМК, як в Чорнобилі».
    Віддаємо належне дев’ятьом фотомайстрам, чиї світлини (а їх більше трьохсот) прикрашають книгу. Цілком логічно й доречно вписуються в контекст видання додатки про почесних громадян Нетішина, очільників місцевої влади, керівників атомної станції та управління будівництва, заслужених енергетиків України, майстрів спорту, учасників Олімпійських ігор, місцевих письменників, краєзнавців, митців і т. п.
    …Ознайомившись із книгою Миколи Панасюка та Галини Фурманчук, подумалось: попри війну на сході України та фінансові труднощі, благодійники, місцева влада розуміють і сприяють виходу у світ книг, у яких — рідна історія, наші сподівання і надії. Бо якщо атомні блоки виробляють енергію, щоб освітлювати оселі, робити наше життя комфортнішим, то слово — це світло для душі і розуму, це сила нашого незборимого духу.