Так звана «Польська операція», проведена в СРСР за наказом Миколи Єжова № 00-485 від 11 серпня 1937 року, була однією з багатьох злочинів сталінського режиму проти людяності. У результаті неї, на підставі сфабрикованих НКВС обвинувачень, було репресовано 139835 осіб польської національності, 111091 із яких – знищено. Розстріляно тільки за те, що обвинувачений був поляком. 21425 осіб із цього сумного мартирологу — наші краяни. Державний архів Хмельницької області спільно з Інститутом Національної Пам’яті Польщі та Генеральним Консульством Республіки Польща у Вінниці до цієї дати приурочили міжнародну виставку «Наказ №00485. Антипольська акція НКВС в Радянській Україні 1937-38 років».

 «Польська операція» стала другою після Голодомору 1932-33 років акцією більшовицького режиму, в «серії» національних етнічних чисток у передвоєнні роки. Навчені на політичних процесах проти троцькістів, зінов’євців, бухарінців, енкаведисти в операції № 00-485 діяли за звичним уже шаблоном. Під тортурами змушували арештованих по-перше, визнавати інкриміновані їм провини, по-друге, обмовляти інших. Типовим звинуваченням було шпигунство, антирадянська агітація та участь у контрреволюційних організаціях на зразок ПОВ – Польської організації військової.
На першому етапі репресій вироки арештованим виносилися «двійками» у складі місцевого начальника НКВС та прокурора. Та незабаром від такої практики відмовилися. Тому що такий вирок мали затверджувати нарком НКВС і Генеральний прокурор. А смертних присудів було так багато, що ні Єжов, ні Вишинський не встигали їх підписувати. Тож щоб «розвантажити» кремлівських сатрапів, «двійки» перетворили на «трійки», включивши до їх складу місцевих партійних керівників. Вироки, винесені «трійками», оскарженню не підлягали і виконувалися у триденний термін. А присуди були двох типів: розстріл чи заслання у виправно-трудові табори на 5-10 років. Що, зрештою, означало ту ж таки смерть. Щоправда, не миттєву – від кулі, а повільну й мученицьку – від холоду, голоду і фізичного виснаження…