У липні 1920 року в с. Великі Зозулинці відбувся бій між бригадою Котовського та вояками армії Української Народної Республіки.

Ось як описує ті події учасник бою, полковник Гнат Порохівський у матеріалах до історії війська українського: «Ворог, не виявляючи своєї сили, засів у першім селі на захід від Зозулинець… Було послано наказ – обсадити село Сорокодуби, пристосувавши до оборони церковну кам’яну огорожу; її москалі не змогли б довгий час здобути й за нею можна було б прикрити багато народу. В цей момент москалі розпочали сильний гарматний вогонь по наших обозах, по селу та по тих частинах, що знаходилися поза нашим обозом…
…Багато лягло гарного козацтва під час цього бою. Загинули: полковник Потапів, хорунжий Пославський – командир гарматного полку; зі штабу бригади загинули поручник Безкровний, два молодших ад’ютанти бригади: хорунжий Леонів Володимир та поручник Горобець, командир сотні хорунжий Каплуновський. Разом загинуло близько тридцяти старшин та ще більше козаків. Деякі потрапили до полону. Над ними хотів поглумитися ворог, але в цьому йому не повелося. Викопавши самі собі велику братську могилу, спокійно стали разом старшини й козаки під ворожі стріли. Дарма пропонували москалі ласку тому, хто «розкається» та дасть слово, що стане в їхні ряди. Цього ніхто не зробив. Перецілувавшись на прощання, вояки, які ще чули, як у далечині відбиваються частини бригади, заспівали «Ще не вмерла Україна», над частиною з них було затримано кару смерті до другого дня, бо москалям потрібні були люди для копання могил для своїх забитих. З цієї частини декому пощастило врятуватися, і це вони розповіли про те, що було. Тих же, кому не пощастило втекти, наступного дня розстріляли: це була кара за те, що бригада Котовського зазнала значних втрат у бою під Зозулинцями».
Старожили села через покоління донесли до нас розповіді про ті події. «Наступного дня полонених погнали в кінець однієї з сільських вулиць. Зігнали жителів села і полонених, привселюдно зарубали шаблями. Сільські люди викопали могилу і поховали закатованих».
Довгий час могилу шукали представники різних пошукових організацій, зокрема благодійна організація «Героїка» (керівник Павло Подобєц), пошукова група Хмельницького обласного добровільного культурно-просвітницького, правозахисного, благодійного осередку українського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса (керівник Олександр Корольов), комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля» (керівник Святослав Шеремета).
У цьому році працівники комунального підприємства «Доля» провели пробні зондування ґрунту і виявили людські останки. Після цього приступили до розкопок і дістали рештки 26 зарубаних шаблями людей.
11 грудня 2018 року назавжди увійде в історію села Великі Зозулинці Красилівського району, адже цього дня на старому кладовищі села відбулося перепоховання вояків армії УНР, страчених більшовиками, за християнським звичаєм та з військовими почестями.
У заході взяли участь директор комунального підприємства «Доля» Святослав Шеремета, представник інституту Національної пам’яті Владислав Куценко, голова районної ради Василь Пасічник, перший заступник голови райдержадміністрації Дмитро Склонний, сільський голова Павло Концевий. Вони виступали перед присутніми – учнями місцевої школи та громадою села.
Заупокійну службу відправив настоятель Свято-Троїцької Української православної церкви Київського патріархату Микола Хом’як.