Під такою назвою в переддень Водохреща відбулося відкриття персональної виставки хмельницької мисткині Тетяни Цимбарецької в музейній галереї «квАRTира» (вул. Проскурівська, 47, Хмельницький обласний художній музей). Автор показала досить оригінальні ікони, виконані в техніці декоративного розпису на склі та дереві.

Кожен, хто заходив до виставкової зали, на мить, здавалося, затамовував подих. А далі просто вдивлявся в зображення святих… Особлива благодатна і водночас потужна енергетика панувала в галереї. А що вже очі художниці – цілий океан щирості й доброти. Через них, складалося враження, сам Всевишній дивиться. І тут, як мовиться, не посперечаєшся, бо писати такі ікони – під силу лише благословенній Богом людині.
На заході Олег Погорілець – директор Державного історико-культурного заповідника «Межибіж», розповів про знайомство з Тетяною та її роботами. Адже ікони художниці вже три роки зберігаються в меджибізькому музеї. «Виставка Тетяни Цимбарецької в «Межибожі» розповідає не лише про духовний світ людини, а й показує те, що відбувається з пам’ятками архітектури, — зазначив пан Олег. – Це хатні ікони, з якими можна розмовляти, а зображені на них святі, здається, біля тебе, поруч».
Тетяна Цимбарецька вважає, що кожна ікона відкриває вікно у світ української духовності, традиції. «Україна – це наша мова, звичаї, віра та наше коріння, – зазначила мисткиня. – Якщо людина, дивлячись у ці вікна, побачить і відчує для себе щось нове, це означатиме, що я досягла поставленої мети».
Автор розповіла, з чого починалися її роботи. До прикладу, коли в церкві замінювали старі віконні рами на нові, вона їх забрала в майстерню і скло (шибки) розписала народними іконами. На кожній шибці – інше зображення. Крім того, досить цікавою є історія створення серії робіт на дереві. Тетяна привезла аж із Білорусі дошки зі старого будинку, обробила їх та написала ікони.
«Вікна, що змінюють» — проект, над яким Тетяна працює протягом шести років. Зізнається, що кожна ікона забирає певну кількість часу, одна — місяць, а деякі — по кілька місяців. І передбачити нічого неможливо, бо натхнення приходить згори...