Тарас Григорович Шевченко — феноменальна постать в українській літературі, яка вже понад два століття є символом непоборної волі, снаги, вдачі... Наш національний характер, ментальність, прагнення закодовані в його рядках назавжди. А «Кобзар» — це душа українців, така глибока, така щира, така оголена, що, здається, сам Тарас її віками оберігає.
Кожен твір приміряється по-своєму, кожен рядок лягає в особливий момент, момент духовної єдності з Богом, з великим словом. А слово — це нестримне прагнення до самопізнання, яким українці виражають непримиренність до своєї меншовартості. Ідейність, загаптована у його поемах, віршах — своєрідний орієнтир для тих, хто прагне змін, бо, маючи мету, впевнено торуємо свій шлях.

 Цьогоріч минуло 205 років від дня народження Великого Пророка, тож по всій Україні, від малого села до великого міста, вшановували його пам’ять.
В обласному центрі, у сквері імені Тараса Шевченка, відбулося урочисте покладання квітів до пам’ятника Кобзарю представниками обласної та місцевої влади, депутатами обласної та міської рад, громадських організацій, різноманітних підприємств, установ і громадськістю міста.
Відрадно, що, з Божим благословенням, тепле березневе сонце зігрівало душі, коли звучало Тарасове слово... Кожен у цей день знайшов свого Тараса, і заговорив про правду, славу та волю святую...
 Славнозвісна поема «Катерина» Тараса Шевченка прозвучала у виконанні вихованців дитячої театральної студії Хмельницького обласного академічного музично-драматичного театру імені Михайла Старицького. Не обійшлося без легендарних творів «Реве та стогне Дніпр широкий», «Сонце заходить», які надзвичайно проникливо й мелодійно виконав Хмельницький академічний муніципальний камерний хор. Також свої таланти й творчість Світоча української літератури подарував студентський літературний театр Хмельницького національного університету «Глорія» під керівництвом Т. Коваль.
А поезія — присвята Кобзареві — у виконанні голови Хмельницької міської організації Національної спілки письменників України Віталія Міхалевського, прозвучала на завершення заходу, торкнувшись серця кожного.
...Наш вічний геній правди і свободи,
Боровсь, каравсь, не каявсь, а творив...
Шевченко —  совість нашого народу,
Він бачить все з Чернечої гори.