Кажуть, що Бог завжди робить добрі справи руками людей. З волі Божої у селі Маначин Волочиського району біля церкви виросла дзвіниця, каплиця Матері Божої, незабаром з’явиться святий Хрест. Так, із волі Божої, і ще — завдяки старанням, клопотанням, ініціативності, небайдужості, любові до Всевишнього і віри у нього місцевої мешканки Галини Михайлівни Кремінської.

І хоч доля змалку гартувала Галину, випробовуючи на міцність, Всевишній завжди був поруч, оберігав, благословляв на гарні зустрічі, не дав зневіритися. Дівчинці виповнилося шість, як не стало неньки. Опікувалися сиротиною чужі люди. Мале дівча мусило заробляти на окраєць хліба. Всього довелося звідати: холоду, голоду, злиднів, розчарування…
Закінчивши восьмирічку, дівчина пішла працювати дояркою, згодом — бригадиром дільниці доїльних апаратів у сільгосптехніці. Майже чверть століття на цій посаді трудилася. Горіла у її руках усяка робота, вдавалася на славу будь-яка справа. Це про таких, як вона, казали: активістка, комсомолка, спортсменка. Була членом райкому профспілки, брала участь в обласних конференціях.
Родом Галина Михайлівна із Лонок, у Маначин переїхала 40 літ тому — звідси родом коханий чоловік Андрій Миколайович Кремінський, з яким живуть, без перебільшення, душа у душу. Все йде у них на лад: і в будинку, й у господарстві, й у житті. Не раз важкі моменти траплялися, проте, міркує, саме у цей час Бог ніс жінку на руках. Тому розпочинає Галина Михайлівна день молитвою і подякою Всевишньому, так само й закінчує. «Кожна ранкова зоря для мене є ніби новим життям. Прагну, щоб кожен день залишив по собі любовно зроблене діло. Від тієї справи, що я роблю з допомогою різних людей, відчуваю щастя, радість і любов. Це означає, що я на правильному шляху і буду йти далі, і робити все, що в моїх силах, доки віку», — переконана героїня нашої оповіді.
У її думках і серці щоднини нові ідеї, завдання, цілі. Спочатку усім селом будували храм. Тоді Богослужіння проводив отець Михайло Хрипа. Разом з односельцями і священиком споруджували все: від фундаменту до куполів. Храм на честь Успіння Божої Матері стоїть на чудотворному місті. Завдяки ініціативності і важкій роботі Галини Михайлівни, яка скрізь їздила, шукала спонсорів і меценатів, збудували біля храму дзвіницю і придбали три дзвони. Тепер вони своїм звучанням скликають на Богослужіння усіх навколишніх селян. У День Архистратига Михаїла новопризначений отець Володимир і почесний гість, отець-монах Михайло освятили збудовану каплицю Божої Матері.
«Капличка дуже важко будувалась. Почалось усе із Дня села у 2017 році, коли до нас на свято завітав народний депутат України Сергій Лабазюк та міський голова Волочиської ОТГ Костянтин Черниченко. Я розповіла про ідею будівництва каплиці «на п’яти дорогах», і їх це зацікавило. Адже добра справа підтримується добрими людьми. Ми разом того ж дня сіли в машину і поїхали у визначене місце, відміряли де та як стоятиме святиня, і процес розпочався. Представники влади мене підтримали і допомогли першими внесками. А далі я місяць була в Києві, добивалася сприяння і матеріальної допомоги від інших високопосадовців, адже обійшлось будівництво не в маленьку суму — 200 тисяч гривень, які виділяли різні благодійники, не тільки місцеві, а й із-за кордону: Італії, Чехії, Польщі, Америки. Люди мені з Божою підтримкою і допомогли. Зі всіх кінців села зустрічає і проводжає тепер благословенням Матінка Божа. До кого б я не зверталась за поміччю, ніхто не відмовив, усі йдуть назустріч і допомагають хто чим може: хто грошима, хто матеріалами, хто простим щирим словом. Жителі села прикрасили це святе місце, висадили деревця та квіти. Я щодня там прибираю і доглядаю. Всі, від малого до старого, побожно складають руки у молитві біля каплички. А ще хочемо поставити хреста», — ділиться спогадами і планами Галина Михайлівна.