«Із цвітіння сакури почався календар...», — написала я після першого поетичного фестивалю «Сакура-фест». Закарпаття вразило гостинністю і красою, вишуканою європейськістю та різнобарв’ям культур. Цього року побувала там уже втретє — і все одно не перестаю дивуватися і захоплюватися. Насамперед — людьми.

Основним організатором літературного фестивалю «Цвітіння сакур — натхнення мить», що відбувся у Мукачевому, була Закарпатська обласна організація Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України», а конкретно — її голова Валентина Кушнір. Саме з цієї гарної, жвавої, усміхненої жінки і почалося знайомство із закарпатцями. Вона і зустріне, і поселить, і нагодує, і повезе на екскурсії.
Пам’ятаю знайомство з Валентиною Дмитрівною: вийшла з вагона і потрапила в такі обійми, що і досі відчуваю тепло та любов рідної людини. Виявилося, що родом Валентина з Кам’янця-Подільського, і це ще більше нас зблизило.
Попередні фестивалі були дітищем колишнього голови Закарпатської ОО ВТС «КЛУ» Володимира Маслова — чуттєвого поета, майстерного перекладача і чудового організатора. Саме завдяки йому я відкрила для себе Закарпаття. Цього року Володимир перебував на фестивалі в статусі почесного гостя. Весь організаторський клопіт випав Валентині Дмитрівні — і вона перевершила очікування гостей.
Традиційно ведучою літературного фестивалю була Ольга Коваленко — чарівна працівниця бібліотеки імені Олександра Духновича, яка не залишила поза увагою жодного гостя. Розпочали урочисту частину співорганізатори фестивалю Валентина Кушнір, Тетяна Рибар, Оксана Коваленко.
Неофіційна частина фестивалю продовжилася в «Гриль-барі», де ми не тільки скуштували боб-левеш, лоці та інші місцеві наїдки, а й співали. Для мене відкриттям стала київська поетеса Богдана Гайворонська. Її пісні, а особливо виконання — унікальні! Отже, приходьте на виступи гурту «Незабуті» — не пошкодуєте!
Ночувати поїхали до Дмитра Кобринського в Берегове. Його казковий будинок — справжній музей! І що найцікавіше: щоразу відкриваєш у ньому щось нове! Господар уміє дивувати і здійснювати мрії. І якщо ви були у Береговому і не знаєте Дмитра Кобринського — ви не знаєте Берегове!
Особливим гостем Дмитра Кобринського став Євген Кополовець — музикант, автор пісень і гітарист, відомий далеко за межами України. Якщо побачите на інструменті логотип «Glory», «JK» або «Kopolovets», значить, він виготовлений у Береговому.
Мені ж Євген подарував дримбу, змайстровану його батьком. Спробую освоїти цей інструмент до наступного творчого вечора, хоч трохи!
Другий день фестивалю почався з екскурсії. Дмитро Кобринський відкрив нам Берегове з несподіваного боку: ми побачили будинок Аліси, школу магії Гоґвортс, квартирки Кая і Герди та ще багато цікавого. А взагалі, як на мене, Берегове — сучасне європейське містечко, багатонаціональне, мультикультурне, як і все Закарпаття.
Поетичні читання продовжились у басейнах із термальною водою лікувально-оздоровчого комплексу «Жайворонок».
Думаєте, це все? Аж ніяк! Ще були незабутні екскурсії в палац Шенборнів та Чинадіївський замок. Зовсім мало часу минуло з тих пір, коли останній стояв у руїнах. Тепер це пам’ятка історії та культури, діючий музей, відомий як Замок кохання. Чому він так називається, не скажу, залишу інтригу. Приїздіть самі і почуєте все з уст Йосипа Бартоша, власника і натхненника замку Сент-Міклош. Тут, здається, живе душа одного з нащадків Ілони Зріні, тодішньої володарки цього мальовничого куточка Закарпаття.
Під час екскурсії ми бачили «привидів», переміщувалися потаємними ходами, милувалися творами мистецтва (адже в залах постійно діють виставки художників, полотна яких можна придбати і тим внести лепту у відновлення музею), мали можливість погортати унікальні видання в замковій бібліотеці господаря, А ще я отримала в подарунок документальну повість Йосипа Бартоша «Ілона Зріні. Життя та боротьба». Тепер мрію презентувати в Замку кохання свою інтимну лірику. Мрії збуваються, еге ж?
Навколо озера Кохання, викопаного графом Шенборном у формі серця для своєї молодої дружини, теж квітли сакури. І це буйноквіття зачаровувало, захоплювало, надихало…
«Сакура-фест» не закінчився, він живе в наших серцях, народжуючи поезію, яку читатимемо на наступному літературному фестивалі в Закарпатті!