Велелюддя, море квітів, подарунки, нагороди, гучні оплески, сльози гордості й  радості, а подекуди – щему, щирі слова вітань від знаменитостей, колег, друзів, найрідніших… Та найголовніше – пісня, вірніше – пісні, що так полюбилися людям. Їхній доробок сягнув двох сотень, і кожна з них – написана серцем, проймає душу, творчість полонить і зачаровує, талант дивує і  закохує. А вони з року в рік, з десятиліття у десятиліття, не втомлюючись, дарують свою творчість чималій армії прихильників, прищеплюють любов до музики своїм дітям, учням, бо власне музика і пісня, переконують, –  то сутність їхнього життя.

Двохсотріччя на двох
днями відзначили відомі композитори, співаки, лауреати мистецьких конкурсів і фестивалів, члени Асоціації естрадного мистецтва Всеукраїнської Національної музичної спілки, відмінники освіти України брати Євген та Вадим Гжегожевські. Чому двохсотріччя, запитаєте? А все дуже просто, цьогорічна осінь подарувала два ювілеї: шістдесят літ життя і сорок – творчості, тепер – множмо на двох.
У залі обласного Академічного драматичного театру імені Михайла Старицького, в якому сорок років тому розпочалася їхня професійна діяльність, творчим вечором відзначили брати славний ювілей. А здається, лише вчора на цій сцені Євген та Вадим, студенти Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту, представляли нашу область на Республіканському конкурсі молодих виконавців. Тоді з рук голови журі – патріарха української музики Мирослава Скорика Гжегожевські одержали диплом третього ступеня і звання лауреатів. У цьому ж дипломі стоїть автограф члена журі, основоположника української естрадної пісні, автора славнозвісної «Червоної рути» Володимира Івасюка.
За плечима вже участь у двох десятках подібних конкурсів і фестивалів, кожен з яких ознаменовувався перемогою. Понад двісті пісень написали з тих пір Євген та Вадим. Присвячували їх хліборобам, людям праці, представникам найрізноманітніших професій, рідним Поділлю й Україні, жіноцтву, дружинам і коханню… Багато з них прозвучали зі сцени й того дня.
У рідних Солобківцях зійшли яскраві зірочки
Ще з п’яти років разом з іншими талановитими учнями Солобковецької школи, що на Ярмолинеччині, їх навчала хореографії солістка-балерина Харківського театру опери та балету Галина Євгенівна Тобух. Тоді ж взяли відлік здобуті перемоги на обласному рівні, виступи старшої групи у Києві. Далі – десятирічна гра Євгена та Вадима у складі сільського духового оркестру. Будучи учнями шостого класу, брати створили шкільний вокально-інструментальний ансамбль «Юність».
У Кам’янець-Подільському педагогічному інституті студенти Євген та Вадим організували ансамбль із однокурсників, і всі тематичні вечори, не лише рідного вишу, а й сільськогосподарського, супроводжували своєю грою та співом.
Затим Гжегожевські учителювали в Шарівській середній школі. Створили і вели музичну студію та школу поглибленого вивчення музики. Результатом стали відзнаки «Відмінників освіти України», вони лауреати обласної педагогічної премії імені Мелетія Смотрицького. Зразково обладнаний кабінет естетичного виховання, створений братами, увійшов до трійки кращих кабінетів шкіл України. Підтвердження цього – відзнятий студією УкрНаукФільм фільм «Уроки музики братів Гжегожевських».
Вони – організатори та засновники Шарівської дитячої музичної школи, духового оркестру, який носить почесне звання «Зразковий колектив України». У Шарівській дитячій музичній школі Євген та Вадим створили музей духових оркестрів району.
Брати Гжегожевські – організатори регіонального фестивалю мистецьких близнюків «Співучі дзеркала», який відбувся в Ярмолинцях, Кам’янці-Подільському та у столиці. На базі «Співучих дзеркал» вони проводять дитячий фестиваль «Дві крапельки».
Ставши лауреатами фестивалю «Молоді голоси» у Києві, Гжегожевські неодноразово представляли Україну на конкурсах і фестивалях поряд з народними артистами України Софією Ротару, Миколою Гнатюком, Василем Зінкевичем, Миколою Мозговим, Павлом Дворським та іншими знаменитостями.
Проймали гордістю, радістю й смутком
Кожною піснею, подарованою зі сцени, брати торкали найпотаємніші струни душі. Знаково, що герої чи не всіх музичних шедеврів були присутні у залі: і хлібороби, й лісівники, й учні та вчителі рідної школи, однокласники та однокурсники, викладачі, представники Солобковецької ОТГ, духовенства, бакотяни, ярмолинчани, кам’янчани… Під супровід духового оркестру Національної академії Державної прикордонної служби України подарували брати прикордонникам пісню «України сини». Співали й у супроводі ансамблю «Подолянчик». Вітав братів його керівник – Відмінник освіти України Іван Гуреєв, а власне «Подолянчик» подарував ювілярам танець «Варварка», записаний у селі Бакота. Приєднався й зразковий хореографічний колектив «Фламінго», під керівництвом Сергія Курика. Приємним сюрпризом стало відеозвернення Павла Дворського.
Двом сестрам, Валентині і Тетяні, які поруч із братами вже більше сорока років, коханим дружинам, традиційно присвятили брати пісню «Сестро моя». Вітав найрідніших гурт «Молодші Гжегожевські». Теплі слова дарували діти й онуки. У братів на двох уже три невістки і зять, семеро онуків. Дев’яностодворічні батьки ювілярів Едуард Йосипович та Марія Петрівна не зрадили сімейним традиціям, адже вони завжди присутні на творчих вечорах синів.
…Їхні пісенні мелодії звучали перед ліквідаторами Чорнобильської катастрофи за 16 кілометрів від саркофагу ще у 1987 році. Це там, інколи жартома зізнаються, залишили пишні свої чуби. Їхні голоси з трепетом звучать у реабілітаційних центрах, школах-інтернатах. Неодноразово побували в зоні АТО, даруючи щоразу нові пісні. Серед них була пісня, написана з Миколою Дорожком, «Храми Поділля». Це під її акомпанемент благословили братів священики, вручивши відзнаку від Епіфанія, митрополита Київського і всієї України. Осередок обласного козацтва вручив ювілярам відзнаку «Покрови Пресвятої Богородиці».
…Творчий вечір минув як мить, хоча ще довго відлунюватиме в серцях ювілярів і всіх присутніх теплим яскраво незабутнім спомином.
«Подільські вісті» приєднуються до всіх вітань і бажають ювілярам якомога більше яскравих миттєвостей і радості. Ще багато літ при гарному здоров’ї, в колі дружної родини дивуйте й зачаровуйте своєю творчістю, яскравим самобутнім талантом, як мовиться, з роси й води вам, Євгене та Вадиме Едуардовичі.