Є люди, про яких вже сказано не раз, та все одно слів вдячності не вистачає. Шукаєш як висловити своє захоплення, а всі вони здаються якимись не виразними і бідними в порівнянні з душевним багатством цієї людини. І все ж таки, я взяла на себе сміливість написати статтю про талановиту майстриню вишивки Євгенію Трохимівну Франчук з Ярмолинець. Є в неї велике захоплення – творити красу у вишивці, сам процес вишивання для пані Євгенії – це таємниця, кожна нова вишивка – це новий підхід.

За спеціальністю Євгенія Франчук – зв’язківець. Пропрацювала в цій сфері 27 років, де займала різні посади, тривалий час працювала в Ярмолинецькій податковій інспекції.
Першими роботами, створеними руками Євгенії Трохимівни, стали в’язані головні убори, рукавиці, скатертини, пінетки, серветки, подушки та пледи, які вона в’язала гачком та шпицями.
У 2004 році, будучи на курсах підвищення кваліфікації, зайшла до своєї подруги в гості і побачила чудово вишиту картину «Коні», що і надихнуло її на любов до вишивки. З того моменту пані Євгенія почала вдивлятись у кольори і відтворювати їх за допомогою голки.
Першими вишила «Коні». Під вмілими руками майстрині ці чудові тварини ніби ожили на полотні. А далі вмілі руки створювали різноманітні картини. І дійсно, приваблюють око писані її голкою картини: «Подивлюся я у воду…», «Дубовий гай», «Квітучий сад», «Млин у лісі», пори року: «Осінь», «Зима», «Весна» та багато інших. Є роботи у майстрині і на духовну тематику, багато картин про кохання. Загалом творчий доробок ярмолинчанки складає понад 250 картин, в яких висвітлюється 11 тем, є вишиті триптихи, диптихи. Для свого захоплення пані Євгенія не жаліє ані сил, ані коштів.
Нитки купує французького виробництва, перевагу надає тонкому полотну, щоб був маленький хрестик. Так краще виглядає робота. Для своїх картин обирає красиве, дороге оформлення. Окрім звичайного хрестика, жінка займається змішаним методом вишивання, де вишиває хрестиком, півхрестиком, люрексом, бісером. «Такі прийоми допомагають зробити картину більш цікавою», – говорить вишивальниця.
На свої роботи пані Євгенія витрачає чимало часу, адже лише картина під назвою «Шуміло пожовкле листя» вишита з 83-х тисяч хрестиків.
Вишивки Євгени Трохимівни прикрашають її власну оселю. На запитання, чи продає пані Євгенія свої роботи, відповідає: «Мої картини – це мої діти. Як я можу їх продати? Над ними стільки працюєш, у кожну вносиш частинку душі». Свої творіння жінка дарує близьким та рідним.
Вже декілька років поспіль її роботи представлені у колекціях святкових виставок у районі та області, де неодноразово нагороджувалася почесними грамотами та подяками.
А ще Євгена Трохимівна вишила для себе сорочку та сукню. Вона вважає, що кожна жінка є берегинею роду та традицій і повинна мати в гардеробі такий оберіг.
А скільки потрачено часу, сил, старання, позитивної енергії, душі – знає лишень майстриня, яка дарує оточуючим вишитий з любов’ю виріб.
І зараз майстриня працює над черговою картиною, але має ще чимало ідей для майбутніх творінь – напоготові лежать різноманітні схеми.
Віриться, що і в майбутньому мистецтво вишивання буде в пошані серед наших земляків, а руки тих, хто творить диво на полотні, ніколи не знатимуть втоми.
Ми захоплюємося та пишаємося своєю талановитою землячкою, висловлюю надію на те, що найближчим часом побачимо роботи Євгенії Франчук не лише на обласних та районних, а й на все- українських виставках. І що вони викликатимуть у столичного глядача не менше захоплення, ніж у нас.