Як часто жінки скаржаться, що їхні чоловіки не допомагають їм по господарству, не беруть участі у вихованні дітей тощо. А чоловіки, в свою чергу, ремствують на одвічне «пиляння» жінок замість того, аби після важкого робочого дня створити вдома спокій і затишок.
Задум поміняти місцями чоловіків та жінок, аби ті сповна влилися у непритаманні їм ролі, та достеменно могли оцінити звитяги та заслуги своєї другої половинки, є дуже цікавим. До нього й вдався автор п'єси "Фараони" О. Коломієць.
А народний аматорський театр Віньковецького РБК відтворив на сцені. Режисер Ольга Ялтусевич зібрала в театральну трупу справжніх фанатів мистецтва, тому вистава викликала дуже схвальні відгуки.

Йдеться про звичайне село в період радянської влади на «зорі комунізму», де всі керівні посади посіли чоловіки. Аж тут у село прийшов документ «згори»: «Собівартість висока, з механізацією слабкувато…» Щоб усе це виправити, керівники вирішують натиснути на жінок.
Ось розмова героїв:
О н и с ь к о. Жінки будь-яку механіку замінять.
Т а р а н. Ще й як замінять! Жінки –  така техніка, що ні тобі амортизації, ні запасних частин, ні капітального ремонту…
О в е р к о. Добірне товариство! Я так розумію: переключимо жінок на підвищені швидкості! І собівартість знизимо.
Після однієї розгульної ночі, з піснями і чималою кількістю самогону, чоловіки раптом уявили себе «фараонами»… Та, прокинувшись вранці, тетеріють, бо… віднині всім керують жінки! А поводяться вони точнісінько, як до цього чоловіки: зверхньо, само- впевнено. П’ють самогон і співають пісень. Чоловіки змушені прибирати, поратися по господарству, полоти городи, варити їсти та доглядати за дітьми. Вони приміряють на себе нові ролі: швачки, свинарки, доярки, домогосподарки, няньки… А жінки в цей час командують, сваряться, штрафують чоловіків за погано виконану роботу.
В процесі важкої праці чоловіки перенасичуються обов’язками та безперестанно гнуть спини. Світ їм уже не милий. Все разюче помінялося місцями.
«Жінкам аби горілку пити, а нам, чоловікам, залишається сльози лити».
Проте з'ясовується, що насправді це все був хмільний сон Миколи Тарана. Але настільки важко уві сні йому далася роль рідної дружини, що він змінив свій світогляд і ставлення до жінок.  Наприкінці вистави вже повчає чоловіків...
Аматорський театр об'єднав людей різних професій і віку. Головну роль Миколи Тарана зіграв голова Віньковецької районної ради ветеранів органів внутрішніх справ, актор народного аматорського театру Володимир Цимбалюк. Роль його дружини Одарки виконала художній керівник районного Будинку культури, заслужений працівник культури Галина Пустова.
Характер Ониська вміло передав Петро Войцехівський, директор Майдан-Віньковецького сільського клубу. Його суджену Уляну зіграла провідний бібліотекар районної бібліотеки для дітей Лариса Матковська.
Сподобався публіці Іван Тараненко, лікар-анестезіолог Віньковецької ЦРЛ, якому дісталася роль Аристарха. Його другу половинку вміло зіграла методист районного Будинку культури, з чудовим голосом, Наталія Косарєва. Роль Оверка виконав Олександр Горбатюк, якого знають за іншими виставами районного театру. Характер Корнія передав диспетчер Віньковецького РЕМу В`ячеслав Комірко. Студент Богдан Волковинський та методист районного Будинку культури Богдана Гарбуз зіграли молоду закохану пару – Катерину і Грицька. Устимівну – провідний бібліотекар Віньковецької ЦРБ. Учень Віньковецького ліцею Юрій Гензерський виконав роль Павлика.
Подивитися "Фараонів", надихнутися грою акторів приїхали жителі сіл Слобідка-Охрімовецька, Петрашівка, Пирогівка, Калюсик, Майдан-Олександрівський, Осламів, Станіславівка та інших.
Після вистави начальник районного відділу культури Олена Слишинська побажала акторам та режисеру Ользі Ялтусевич натхнення та нових сценічних робіт.
Аматори вкотре довели, що Віньковеччина багата талантами, щедрою публікою, яка вміє цінувати та відчувати мистецтво.