Міністерству культури, молоді та спорту України

Упродовж тривалого часу українська національна культура та мистецтво перебувають у стресовому стані, скорочуючись до критичної межі. Як наслідок, втрачаємо кадри, все гостріше постає фінансова проблема. Навіть більше — тільки через те, що протягом десятиліть українська влада нехтувала справою культури, мистецтва, на українську землю прийшла війна, московські загарбники анексували Крим, частину території Донбасу.

Саме так. Адже, скажімо, на Донбасі були шахти, заводи, фабрики, в цілому розвинута економіка. Де це все нині? Нічого нема. Є окупована зовнішнім загарбником територія. Чому так сталося? Тому, що там не було української культури, українського мистецтва, українського духу, українського патріотизму. Те ж саме можна сказати й про Крим, якому українська влада не надавала уваги в питаннях посилення там впливу української культури та мистецтва, українського слова.
На жаль, і теперішня влада легковажно ставиться до культури та мистецтва, дивиться на них, як на щось другорядне, навіть зайве. Наслідки цього можуть бути гіркими. Бо й культуру, як і військо, треба підтримувати свою, щоб потім не годувати чужу.
Позбавляти Національні творчі спілки фінансової підтримки — це руйнувати фундамент держави, духовні основи народу. Що зберегло ідентичність українського народу протягом століть під іноземною окупацією? Власна мова, культура, власне слово і пісня.
Кожна держава прагне підтримувати своїх митців, пропагувати свою культуру, мистецтво у світі. Шкода, але цього не скажеш про Україну. Під різними реформами, всякими економічними розрахунками насправді йде знищення культури.
Навіщо об’єднувати Міністерство культури з міністерством молоді та спорту? Адже це абсолютно різні сфери, які потребують кожна окремого підходу, розуміння тощо. Практика показує, що поспішні реформаторські кроки є оманливими, близькозорими. Щорічні «оптимізації», мінімізоване фінансування, аж до спроби позбутися фінансування творчих спілок і товариств, ведуть до руйнації культури. Черговий приклад — заблокування бюджетної програми підтримки націєтворчих об’єднань, що передбачено Держбюджетом на 2020 рік.
У Хмельницькій обласній організації Національної спілки письменників України такі підходи влади викликали здивування та обурення. Цілком слушно у відкритому листі діячів української культури і мистецтва Президентові Володимиру Зеленському наголошено, що більшість творчих спілок, які об’єднують понад триста тисяч митців і волонтерів, створюють престиж Україні на міжнародній арені, в самій державі, завершуючи протистоянням московському агресору в інформаційній війні.
Наприклад, спілчани Хмельниччини підготували і відправили спеціальні благодійні видання для захисників України: «Фронтовий Кобзар» (2016), «Московська брехня» (2018), форматом А-6, накладами 3 і 2 тисячі примірників. Та й самі письменники обласної організації брали участь у війні. Оксана Романів більше року служила медичним лікарем (за професією), зараз перебуває Юрій Сорока, знаний автор багатьох історико-пригодницьких романів. Крім того, волонтерською діяльністю займаються поетеси Оксана Радушинська, Лідія Ярохно.
Переконувати міністерство в необхідності фінансово підтримувати Національну спілку нема потреби. Лише обмежені критики можуть нашіптувати Вам, шановний Міністре, про недоцільність утримувати творчу спілку. «Для чого ми тоді воювали?» — запитав здивовано Президент Черчілль свого «радника», який пропонував скоротити в бюджеті суму коштів на культуру Англії. Це було одразу після Другої світової війни. Йдучи за аналогією, додамо: «Для чого українці воюють зараз?» Заради крупного бізнесу? Економіки? Нема коштів? Чи додаткових джерел для податків? Було б бажання наповнити державну казну.
Віримо, що тривожні тенденції вляжуться прийняттям мудрих рішень.