Мабуть, неспроста далека-далека минувшина раптом вривається у наше життя, змушуючи не лише відкривати для себе невідомі історії, а й багато чого переосмислювати, спонукаючи поглянути на навколишній світ під іншим кутом зору, або й «зазирнути» у свою душу. Напередодні Великодніх свят, які завжди обрамлені відчуттям дива, мені згадалася подія майже десятилітньої давності, яку можна сміливо назвати чудесним воскресінням ікони Іверської Божої Матері, створеної ще в 1892 році.
Ймовірно, ікони, як і люди, мають свою долю, бо історія цієї духовної перлини й справді вражаюча.
Тривалий час у селі Коржівці Деражнянського району був чоловічий монастир, та наприкінці 20-х років минулого століття, коли Церква зазнавала страшних репресій, зруйновано було цю святу обитель. Ікону, викинуту з монастиря, підібрав один чоловік, вирішив, що з неї вийде міцна дерев’яна підставка під швейну машинку, бо й розмір підходив: 100 сантиметрів на 70, з товщиною 4 сантиметри. Так і зробив. Проте, переповідають, незадовго після цього, коли рубав дрова, відтяв собі пальці на руці.
У період відродження духовності, зокрема, й Коржовецького монастиря, нащадки того чоловіка принесли залишки ікони тодішньому настоятелю, ігумену Гавриїлу. Через якийсь час довезли ще й основну частину образа, яка була вирізана, коли встановлювали швейну машину. За сприяння благодійників будівлю монастиря ремонтували, і священнослужителі вважали добрим знаком те, що реліквія зможе повернутися у ці стіни.
Коли частини ікони склали докупи, то на зворотному боці прочитали, що вона написана на священній горі Афон у 1892 році та подарована в цьому ж році монастирю імператором Росії Олександром ІІІ на подяку Богу за спасіння сина Миколи.
Реставрація святині — надзвичайно складний, кропіткий процес. За нього взявся заслужений художник України, хмельницький іконописець Леонід Шерстинюк. За маленькою збереженою частиною лику Богоматері важко було відразу розпізнати, що то Іверська Божа Матір. Були припущення і щодо Скоропослушниці, розповідав Леонід Шерстинюк. Йому довелося перечитати чимало відповідної літератури, з’ясувати чимало деталей, аби переконатися, що це — образ Іверської Божої Матері.
— Дев’ять місяців працював я над відновленням ікони. Вдалося відтворити її первісний вигляд та зберегти частину, що дійшла до нас із 1892 року, — розповідає Леонід Леонідович. — Повністю відновив старі дошки, вклеїв збережений малюнок. Шар за шаром наносив фарби, сусальне золото. Я дуже пройнявся цієї роботою, і тому вона одна з найулюбленіших. Коли буваю у Коржівцях, не проминаю можливості помолитися перед цією іконою, яка випромінює, на мій погляд, особливу енергетику.
Певний час образ Іверської Богоматері, зберігався в Свято-Покровському кафедральному соборі в Хмельницькому. А згодом її передали до Коржовецького монастиря.
— Повернення древньої ікони додому з радістю сприйняло чи не все село. Двічі на рік відбуваються хресні ходи. Віруючі з різних населених пунктів ідуть поклонитися Іверській Богоматері, попросити в неї допомоги та захисту, — розповідає сільська голова Валентина Дідух. — Село має свою унікальну перлину, якій завжди можна відкрити свою душу.
Gismeteo 
