Надрукувати
Категорія: Культура
Перегляди: 225

Чули б ви їхній спів! Зачаруєшся-залюбуєшся! Такі сильні співочі голоси, в одну щиру вкраїнську душу зіспівані! Такі оригінальні – авторські, прадавні, автентичні, фольклорні, козацькі, зовсім невідомі пісні, яких у репертуарі більше двох сотень. А що вже піснею живуть! Тож і не дивина, що у цього напрочуд потужного, хоч і зовсім молодого колективу грамот, нагород, перемог у фестивалях різних рівнів не злічити. І хоч цьогорічні карантинні обмеження унеможливили фестивалі, конкурси, виступи вживу, патріоти вкраїнської пісні взяли участь в онлайн фестивалі.

Народний аматорський вокальний колектив «Бужанка» із Головчинець Меджибізької ОТГ, що на Летичівщині, став призером Національного чемпіонату України з фольклору EUROFOLK, який проходив у режимі онлайн. Високопрофесійне журі присудило колективу третє місце, за голосами користувачів соцмереж у «Бужанки» п’яте місце з 55 колективів. Керівник ансамблю Олексій Гуляк став першим в Україні серед акомпаніаторів. І то теж не дивно: бачили б ви його з баяном за роботою! Аби умови були рівні – всі колективи на чемпіонаті виконували пісню Анатолія Матвійчука «Моя рідня», кожен у своїх інтерпретації, обробці, стилі.
Припала до душі й полюбилася «Бужанка» у районі, області, в Україні. Без них не обходяться жодні урочистості у громаді. Їх залюбки запрошують на сімейні свята, адже повністю розробили, деталізували у піснях, обрядові дійства: весілля, проводи козака в армію… Їхні ексклюзивні пісні звучали на Київщині, Вінниччині, у багатьох куточках України. Стіни місцевого Будинку культури ледь вміщують їхні грамоти, подяки. А їм всього лиш чотири роки.
«Староста, якого обрали після зміни устрою на селі, Петро Шуляк запропонував мені створити колектив», - розповідає нинішній керівник «Бужанки», колишній вчитель Головчинецької школи-інтернату, Олексій Гуляк. Тож разом із дружиною старости села, завклубом Ларисою Шуляк організували людей. Розпочинали із купальських пісень, адже перший виступ був на Івана Купала. Здружувалися, зспівувалися, вдосконалювали-збагачували репертуар, чимало в якому авторських пісень, про Меджибіж, про родзинки рідного краю. У колективі, що сам, безперечно, став такою родзинкою, – півтора десятка артистів. Всіх, як самі співають у авторському творі «Бужанка», об’єднала любов до української пісні. Незмінно, незважаючи на обставини й неймовірну зайнятість, адже у кожного вдома родина, господарство, городи, та й далеко не усі на пенсії, щовівторка й щочетверга сходяться на репетиції. «Це якщо ніяких авралів немає, – посміхається Олексій Васильович. – Якщо який фестиваль попереду – значно частіше». «Коли збираємося разом – співає душа, адже стали однією чудовою співочою родиною», – запевняє Лариса Шуляк. А у глядача й слухача в залежності від того, що виконують оті диво-піснярі, то серце щемно завмирає, то ноги просяться в танок.
А ще у «Бужанку» входить чоловічий квартет «Оберіг», з баяністом, щоправда, квінтет. Ох, як зазвучать чоловічі голоси, як затягнуть прадавньої козацької – заслухаєшся!
Взагалі Головчинці – напрочуд музичні, у кожнісінькій родині пісню шанують, значну увагу приділяють їй у громаді. «Окрім «Бужанки», – розповідає староста села Петро Шуляк, який, до слова, очолює ще й ГО "Меджибізький козацький курінь" ім. М. Кривоноса та волонтерський рух у районі, й зі своєю перевіреною командою з початку війни об’їздив увесь схід, збирає допомогу, їздить у гарячі точки та шпиталі і нині, – у нас є три дитячі колективи: наймолодшенькі «Смайл», старші «Несхожі» і «Бемс».
…Вже тиждень промайнув з моменту відрядження в Головчинці, а самобутні пісні в незрівнянному виконанні «Бужанки» й досі бринять у серці, а перед очима обличчя напрочуд талановитих артистів, що випромінюють щирість, простоту й залюбленість в українську пісню. І знаю точно: хто чув їх раз – в полоні назавжди. В полоні пісні по-бужанськи.