У контексті дослідження історії Божиковець Деражнянського району особливе місце посідає церковно-релігійна сфера життя божиківчан з часу заснування села. До речі, на подільських землях християнство в його православному конфесійному інваріанті було поширеним, як мінімум, з давньоруської доби. Власне тому ми й вирішили розпочати виклад духовної історії сільчан з моменту спорудження та освячення Божиковецької церкви преподобної Параскеви на початку ХVІІІ ст. Перебувала вона, як і більшість тогочасних православних храмів, у власності польського шляхтича католицького віросповідання.

Базовим документом дослідження є датована 1733 р. „Візитація Львівської церковної дієцезії в Галичині”, в якій наводяться найзагальніші відомості про парафії Зіньковецького ключа (намісництва), що їх упродовж 1726 – 1733 рр. візитували уповноважені особи Уніатської церкви під управою митрополита та архієпископа Київського і всієї Русі, єпископа Львівського, Галицького та Кам'янець-Подільського, абата Києво-Печерської лаври Лева Шептицького. Входили до того намісництва й Божиківці. Прикметно, що візитатори вважали за необхідне відображати в документі розташування храму, час його забудови та ім’я правлячого пароха з зазначенням дати його поставлення. То ж, завдяки “Візитації” маємо прекрасну можливість довідатися про:
– церкву св. Михаїла у с. Янчинці, збудовану й освячену 1719 року з приписом, що в ній з представлення Адама Сенявського парох Григорій Словіковський служить з 1724 р.;
– церкву Вознесіння Господнього с. Зяньківці, зведену 1728 року і де парох Роман служить від самого початку освячення храму;
– церкву св. Іоанна Хрестителя в с. Мазники, побудовану й освячену 1720 року і де парох Максим Буняк править з 1724 р.;
– церкву Успіння Пресвятої Богородиці села Охрімівці, зведену й освячену 1710 р. (парох Мефодій Чумаковець з поданням графа Адама Сенявського до архієпископа Шептицького був призначений на служіння в зазначеній церкві 1711 р.);
– Бебехівську церкву Св. Миколая, збудовану 1705 р. і в якій парох Іван Бровчинський згідно з постановою єпископату служить з 1731 р.;
– новозбудовану 1725 року на місці старого храму церкву священномученика Дементія в с. Маниківці, де з уваги на інтер’єрну убогість церковна посада пароха на час укладання візитаційного опису залишалася вакантною;
– церкву Покрова Пресвятої Богородиці у с. Гримячка, споруджену й освячену 1710 р. і де з 1711 р. за поданням графа Жолкевського і з благословення єпископа парохом був призначений Григорій Салевич;
– єдину муровану церкву Св. Тройці в містечку Зіньків, де духовний отець – Михайло Побіглянський – з клопотання пана Шімейського та згідно з постановою єпископа 1723 року призначений на служіння в дідичних маєтностях Королівської воєводиці пані Зофії Дембровської;
– церкву Пресвятої Богородиці с. Калинівки, що поблизу Зінькова, де отець Іван Брошка був призначений на служіння з 1726 р.
Що ж до божиковецького храму, то невідомий укладач „Візитації с. Божиківці 1730-1731 рр.” занотував таке: дерев’яна церква преподобної Параскеви збудована в 1720 році. Її парохом з подання поважного посесора пана Андрея Краковського від імені Його Милості пана Андрія Шептицького доводиться перебуваючий в унії Андрій Квасницький, якого призначено на служіння 28 травня 1723 року. З церковного начиння цієї церкви згадуються поміщена у вівтарній частині дерев’яна мальована рака, а також скляна мирниця, залізне стародавнє клепало та кілька богослужбових книг.
На початку ХVІІІ ст. в подільській глибинці вівся інтенсивний розвиток мережі уніатських церков, будівництвом яких опікувалася Греко-Католицька Церква під проводом вищезгадуваного Лева Шептицького. Хоча зазначене зовсім не означає, що до цього в селах та містечках Поділля православних храмів або культових споруд інших конфесій. До речі, зазначені у ”Візитації…” час спорудження пойменованих церков, імена та прізвища парохів сільських храмів Зіньковецького ключа, а також окремих власників різних населених пунктів Подільського краю – це не тільки достовірна писемна згадка про духовних душеприказчиків, а почасти й світських розпорядителів тогочасного сільського життя.
Адже зміст цього офіційного документа слугує, крім іншого, надійним критерієм з виявлення свідомих й несвідомих неточностей та перекручень, які закралися в документи пізнішого часу, а особливо у російські джерела найрізноманітнішого рівня презентабельності. Це можна пояснити тим, що російські історіографи досить часто опиралися не на первісні джерела нещодавно підкорених народів, а на непевні і досить часто хибні свідчення. І не тільки цим, бо деякі із перекручень мали ідейні підтексти. А що російські відомості про час спорудження тих чи інших культових споруд справді іноді суттєво різняться, легко пересвідчитися на прикладі Божиковецької церкви преподобної Параскеви. Адже її побудували та освятили 1720 року за польського політико-адміністративного урядування. Однак після включення Поділля до складу Російської імперії у 1793 році ця дата практично ніде не фігурує. А в Клірових відомостях за 1800-1910 роки зустрічаємо… аж десять різних датувань часу появи Божиківської церкви преподобної Параскеви.
Але ж насправді цього року виповнюється рівно три століття, як була збудована Божиковецька церква преподобної Параскеви.