І які події він у житті не переживав, не припиняв писати свої вірші. Чуттєві, іноді – досить сміливі, проте щирі, бо серце обманювати не може, в кожному рядку – його маленька сповідь – про життя, сум і радість, а також про Україну, за яку душа найбільше болить…
Володимир Ярашев – давній друг «Подільських вістей» – почав писати поезію ще в шкільному віці, тож за роки назбиралося чимало рукописів, якими радо ділиться з нами. Він дописує в «Політичні гойдалки», «Веселу ха-хату», «Цікаву сторінку» вже багато років, щоразу навідується до редакції зі свіжою поезією. Надзвичайно толерантний, тактовний і скромний, а головне – завжди привітний – пан Володимир з великою шаною ставиться до колективу газети, за що йому велика подяка.

Володимир Ярашев народився в місті Хмельницькому, тут закінчив школу, після чого пішов одразу працювати. Ще зовсім юним пізнав тяжку працю, адже в ті далекі часи ніхто не зважав на вік – чи то в місті, чи в селі – молодь важко трудилася.
Потім було навчання в електромеханічному технікумі, де він здобув професію інженера-технолога. З нею і пов’язав своє життя, працюючи на хмельницьких заводах – «Неві», «Катіоні», трансформаторному. Чимало відряджень було в часи Радянського Союзу до Москви, Санкт-Петербурга, на Урал, в Тольятті, про кожну поїздку залишилися особливі спогади, розповідає пан Володимир. Так і пробігли роки, вже й давно на пенсії, та відпочивати він і не планує – ще стільки треба написати, виговоритися…
До свята Незалежності нашої держави Володимир Ярашев приурочив рядки, продиктовані серцем. Його поезія – душі тонка струна...
Тримаємо міцніше прапор!
І хай який там вдарить грім,
Чи землетрус почнеться раптом,
Таки звучить Державний гімн,
Над куполом ярить наш прапор.
Змогли піднятися з колін
І разом встояти, мій брате.
Нас пробудив шалений грім,
Такий, що мертвий мусить встати.
Хай думка іноді не та,
Слова не добирають сенсу,
Але тримає висота
Сьогодні нас на рівні серця.
Ми зішкребли фальшивий грим,
Здобувши на свободу право.
Співаємо Державний гімн!
Тримаємо міцніше прапор!