Душа із рідного краю на стягу долі сонце і слово несе.
Час яскраво засвітив зірку Людмили Василишиної (Рудковської). Знаково і те, що народилася талановита українка на Івана Купала. В пору буяння краси і цвіту української природи. З високого неба спливла свята благодать на дівчатко миле. Ну, скажіть на милість, у такім раю пейзажів, та й не вирости мисткинею?

У причасті рідного слова, в поетиці аромату квітів зростало допитливе й кмітливе дівчатко. Уже малій поетесі імениті письменники дарували книги зі своїми автографами. Після школи вона вступила до Львівського університету ім. Івана Франка, обравши спеціальність журналістика. Життєвий досвід, чесна кропітка праця журналістки не від’ємні від літературного надбання Людмили Василишиної (Рудковської).
Поезія – її лірична струна душі. Тому поетеса вишукує у хаосі живлющого часопростору живі поезії. Наповнює репортажі полум’яною прозою життя. У доробках про працьовитий люд України – відкритість патріотичної позиції.
Журналістка – член Спілки журналістів України, довгі часи поєднує професію журналіста і мистецтво віршування. Авторка численних поетичних книг. Учасниця колективних збірок та літературних альманахів. Перекладачка, літературний редактор.
Віршовані твори поетеси, власне, і мають ту цілющу силу, здатну лікувати рани вразливої душі чудодійною силою поетичного слова. Слова ці в серці поетеса віднайшла.
А думки брунькуються. Нова книга поезій «Душа і перо». Злет на двох крилах: журналістики і поезії. Авторка, безумовно, знає ціну поетичному слову:
А Муза щира відповідь дала:
«Мене ти знаєш, давню чарівницю.
Багата я на відкриттів дива,
На трепетних польотів сині птиці…»
(З вірша «Щира муза»).
У творчості поетки сокровенні почуття поєднано-злиті. Поезія Людмили Василишиної красива, оригінальна й художньо вартісна – справжній скарб, який заграв усіма гранями і барвами жіночої лірики.
Час вивів…
На зорі віршованих секретів
Спалахнула істина згори:
Де живеш, там і співай, поете.
І про тих, хто поруч, – говори…
(Із збірки «Душа і перо»).
Відчиняй, поетесо, вікно у сад білопінний – райське диво краси, диво першої строфи, для спалаху кожної літери.