Народну майстриню Наталію Остапчук я застав за незвичною справою, на одному з фестивалів вона розписувала дитячі обличчя.
Мимоволі зупинився і деякий час спостерігав за цим процесом. У моєму «совєтському» дитинстві такого не робили, і тому було цікаво споглядати, як серйозно і водночас захоплено дітки чекали своєї черги, щоб і їм розмалювали личко. Коли ажіотаж потроху вщух, я запитав, дещо жартома, у пані Наталії: «Для чого усі ці «розмальовочки»? Вона відповіла абсолютно серйозно: «Дітки таким чином відображають свій внутрішній світ. Хлопчики просять намалювати українські прапорці, дівчатка — квіточки. Наприклад, зараз я малюю ружу, яка є домашнім оберегом сім’ї, родини, але здебільшого діти замовляють саме державну символіку.
Наталія Олександрівна вже 15 років працює викладачем у Ярмолинецькій художній школі, малює вона з дитинства, але руки беруться і за писанкарство, і за вишиванку, тобто за все, у чому проглядається багатство народного мистецтва. А сьогодні обличчя діточок понесуть на собі гордість і любов до України, розділену навпіл з майстринею.
Gismeteo 
