Надрукувати
Категорія: Культура
Перегляди: 579

Попри зовсім юний вік, цю напрочуд талановиту і неймовірно різнопланово обдаровану дівчинку цілком справедливо називають гордістю, феноменом, візитівкою Хмельниччини.

Знають її давно за межами не лише області, а й України. Найсильніші скрипалі на потужних фестивалях-змаганнях визнають: якщо серед конкурсантів є Софія Зульфікар — у решти шанси на перемогу мізерні. Адже лише за кілька місяців 2021-го у здібної хмельничанки три (!) Гран-прі у потужних всеукраїнських з міжнародною участю конкурсах, другі й треті місця у конкурсах міжнародних. Софійка цього року ще й стала призеркою з теоретичних дисциплін. Минулого року дівчинка, якій наприкінці серпня виповниться лише 12 літ, була стипендіаткою Хмельницької міської ради, цьогоріч — обласної. Крім того, вона відмінниця у навчанні, з похвальним листом закінчила 5 клас Хмельницької гімназії №2. Навіть домашні завдання примудряється зробити на перервах — післяшкільний час присвячується заняттям з музики (в школі мистецтв «Озерна» і в школі-студії при музичному коледжі ім. В. Заремби) й іноземних мов (поглиблено вивчає англійську й німецьку). Ви не повірите, у цієї феноменальної дитини немає сторінки у жодній популярній серед ровесників соцмережі, бо перевагу надає не смартфону, а книжці — дуже багато читає: і класику, й історичну літературу, й детективи, а ще захоплюється географією.
Ще в ранньому віці, адже Софійку в три рочки віддали в музичну школу на гурток естетичного розвитку, у дівчинки виявили абсолютний слух. Але хіба могло скластися по-іншому в родині, де музика, особливо автентична, займає почесне місце? Мати дівчинки, нині бандуристка Хмельницької обласної філармонії, лауреатка всеукраїнських та міжнародних конкурсів Леся Король, залюблена у мистецтво з раннього дитинства  — обидві її бабусі дуже гарно співали, грали на всіх музичних інструментах, бандуристами й двоє з чотирьох сестер Лесі. Уявіть, які в цій співучій родині свята! А батько Софійки Алі Зульфікар, уродженець Пакистану, знає 12 мов (до слова, вільно володіє англійською й мама), напрочуд ерудований. «Наша донечка, безсумнівно, знайшла б себе у будь-якій галузі, адже справді різнопланово обдарована. Ми горді її здобутками, пишаємося її наполегливістю, — зізнається Леся Король. — Але основний акцент все ж робимо на музиці, бо вона єдина серед усього швидкоплинного — вічна, її не здолають жодні катастрофи, катаклізми, карантини. І хоч скрипка — один з найважчих для освоєння музичний інструмент, проте вона цариця музики, перевірена тестом часу.
— …Софія не за віком доросла, — констатує мама, — з нею змалечку можна було домовитися, ніколи не капризувала. Донька й на два роки молодший син відповідальні та самостійні — ми ніколи не втручалися в освітній процес, навіть рюкзаки першачкам не збирали.
Дівчинка ж запевняє, що, попри всі захоплення, без скрипки себе не уявляє. Здається, виснажливі постійні заняття дитину анітрохи не втомлюють. І по-дорослому додає, що неймовірно вдячна долі за зустріч та плідну співпрацю з викладачем Вірою Геннадіївною Пасєкою і талановитим концертмейстером Ларисою Полатайко.
«Місто й область повинні гордитися, що ми маємо таку дитину. Не кожному викладачу впродовж усієї діяльності дарує доля такого учня, скажу більше: такі навіть народжуються нечасто, — констатує викладачка юної скрипальки Віра Геннадіївна Пасєка. — За мій тридцятилітній досвід викладача — такий феномен вперше: настільки пропорційно Бог нагородив її здібностями, талантом, працьовитістю, посидючістю, наполегливістю, вмінням йти до мети. Я переконана, ми пишатимемося, що мали щастя до неї доторкнутися. Звісно, не можна применшувати й роль батьків: такі сім’ї нині теж рідкість. Софію Зульфікар вже знають у Києві, Львові, у містах, де потужний розвиток нашої струнної школи. Нині ми з нею готуємося до другого туру серйозного конкурсу «Львівський віртуоз», бо у першому перемогли. Я й собі сама не вірю, що можу з такою маленькою дівчинкою пройти твори, які освоюють уже випускники музичного коледжу. У цьому, я б сказала, надскладному мистецтві Софія значно випереджає своїх однолітків. Вона живе скрипкою. Я завжди дослухаюся до її думки. Мені з нею дуже цікаво. У неї є те, чого бракує багатьом дорослим артистам — сценічна витримка. Ця дівчинка народжена для великої сцени. І я точно знаю, що не за горами мить, де я сидітиму на концерті всесвітньовідомої скрипальки Софії Зульфікар», — по-материнськи втирає сльозу викладачка.
Знані професори з Львівської й Київської консерваторій, які входять до складу журі потужних фестивалів-конкурсів неодноразово дзвонили батькам обдарованої дівчинки з пропозицією привозити Софію до них в учениці, щоб підкорювати закордонні сцени. Проте родина твердо знає: вони здолають всі сходинки зі своєю незмінною музичною мамою Вірою Пасєкою, бо ж саме їй, запевняють, завдячують перемогами-злетами, успіхами-здобутками, адже якою б талановитою дитина не була, у неї треба дуже багато вкласти знань, вмінь, терпіння, часу, серця, душі.
У Хмельницькій школі мистецтв «Озерна» гордяться, що мають таку ученицю, тішаться її відповідальністю, обдарованістю, тим, що своїми здобутками у музиці значно перевищує свій вік. «Такі діти, як Софія, повинні займатися мистецтвом, дарувати свій непересічний яскравий талант людям, — переконана директор закладу Лілія Головишина. — Ми впевнені, що у завжди гордитимемося цією незвичайною дівчинкою».
Захоплюються непересічним талантом і непомірним бажанням працювати, зосередженістю, невибагливістю і жагою до знань та пророкують гарну музичну кар’єру своїй учениці концертмейстер Лариса Петрівна Полатайко і директор музичного коледжу імені Владислава Заремби, в школі-студії якого займається Софія, Віктор Юрійович Бернадський. «Відомо, що успіх — це лише один відсоток таланту в 99 — завзятої праці. У Софії ж дуже хороше поєднання таланту, наполегливості і прагнення до знань. З нею приємно працювати. Вона одна з найкращих у Хмельницькому на даному етапі, я б сказала — візитівка нашого міста, — запевняє Лариса Полатайко й додає, що у перспективі у них багато планів і вже 29 вересня Софія запросить усіх до обласної філармонії на свій сольний концерт з камерним оркестром Хмельницької обласної філармонії».
Окрім складності в освоєнні, займатися цим мистецтвом ще й нелегко для сімейного бюджету. А представляти місто й область на усіх фестивалях — теж задоволення не з дешевих. «Тут і вступні внески потрібні, й форма, й струни змінні, — розповідає мама. — Зараз Софійка на орендованій скрипці займається, бо на її вік цей інструмент має три чверті, а згодом потрібно буде повноцінну. Коштує ж вона щонайменше чотири тисячі євро. Та ми віримо, що знайдуться благодійники, які нам посприяють, ставши таким чином дотичними до розвитку таланту, що ним нагородив Господь».