Хмельницька громада Родового вогнища Рідної православної віри відзначила свято Ярила (Орія) — бога весняного (ярого) сонця, пристрасті, весняних польових робіт, захисника і сівачів, і воїнів.
Місяць Ярила — ярець (травень за старим стилем), а зображувався весняний бог молодим чоловіком у білій полотняній одежі, на білому коні, босим, у вінку з маків та хмелю на голові, і з серпом у правій руці та пучком жита-пшениці і всякої пашниці — у лівій. Так розповідають легенди, записані Олексою Воропаєм.
Давній культ Ярила зберігся на Поділлі у звичаєвих християнських обрядах Петрівського посту і досі відзначається у південних регіонах нашого краю. Хмельницька громада уже понад десять років відроджує давні звичаї, пов’язані з культом древніх богів і природи, якій поклонялись наші предки.
— Наші предки жили за сонячним календарем. І календарна точка 23 квітня (за старим стилем 6 травня) відповідає вступу Сонця у сузір’я Тільця. Міфологічно активну (чоловічу) енергію Космосу уособлює образ священного Бика (Тільця, Тура). Отже, цей період наповнений активною енергією зростання, потужної фізичної сили, — розповідає голова хмельницької громади рідновірів, жрець Родового вогнища Богумир Миколаїв. — Цією енергію, за віруваннями наших предків, був наділений бог весняного зачину і плодючості Ярило, і, фактично, вшановувати його починали з Великодня — сівбою ярої пшениці. Люди виходили в поле, молилися за врожай, кропили поле свяченою водою, чоловіки на майданах мірялися силою, атлетизмом та влучністю в стрільбі. Цього дня зазвичай поминали й загиблих воїнів.
А ще на Ярила (пізніше ця традиція була перенесена у християнстві на день святого Юрія) вперше виганяли худобу на яру пашу та на цілющу росу. Наші пращури вірили: цього ранку роса — священна, її збирали для лікування. А господині випікали високі калачі та пироги з сиром. Перші символізували плодючість та активність, другі — чоловічу потугу й силу.
Відтворюючи та продовжуючи давні звичаї нашого народу, ми відчуваємо живу любов наших пращурів до Батьківщини, до працьовитих оріїв та мужніх воїнів. Наша земля — свята, і це нині сприймаємо як вічний заповіт предків.
Gismeteo 
