Цьому гаслу Микола Васильович Черкаський — очільник відділу культури та туризму Деражнянської міської ради — не зраджує вже багато десятиліть. Його наполегливість, рішучість, дієвість та вміння брати на себе відповідальність за колектив — викликають почуття поваги в багатьох людей, з якими перепліталися життєві та професійні дороги. Це справжній лідер за натурою, який ніколи не нарікає, і в яких би складних обставинах не опинився, завжди шукає вихід. І підтверджень цьому чимало: максимально збережено робочі місця, проводяться ремонти будівель та втілюються оригінальні проєкти, словом, наші — в передовиках.

Микола Васильович проводить екскурсію в Деражнянському міському будинку культури, розповідаючи про плани його розвитку. У великій концертній залі розміщена красива осіння фотозона, де деражнянці зробили чимало світлин після проведених заходів. Та ми поспішаємо далі — до центральної міської бібліотеки, в якій розташовується його справжнє дітище — унікальна фотовиставка, героями якої є 150 видатних жителів та уродженців краю, із назвою «Деражнянщина: благословенна у віках земля». Цей проєкт направду унікальний, як розповів   Микола Черкаський, адже саме він разом із своєю командою — працівниками відділу культури та туризму — стали першопрохідцями в Україні в ідеї створення бібліотек-музеїв (до речі, перейняти цей досвід до Деражні приїжджала делегація із Рівного). В них відвідувачі зможуть дізнатися про  відомих людей — вихідців з Деражнянського краю, які прославляють його не лише в Україні, а й далеко за її межами. Виставка знайомить із відомими політиками, науковцями, дослідниками, педагогами, медиками, військовими, спортсменами, талановитими діячами культури і мистецтва, а також знаковими історичними постатями, які були або є причетними до творення України.

І так уже склалося, що невтомний Микола Черкаський багато років намагається максимально робити все від нього залежне на благо не лише Деражнянщини, а й Хмельниччини загалом.
Невдовзі за ініціативою Миколи Васильовича в кожній сільській бібліотеці відкриються виставки відомих земляків, вихідців із Деражнянщини. І не обов’язково, як наголосив він, це мають бути відомі діячі з багатьма регаліями та нагородами, бо історію кожного села творили прості люди, яких пам’ятають за їхні добрі і великі справи. То чому б не розповісти про них їхнім наступникам?
“Важливо вчити підростаюче покоління на достойних прикладах людей, які народилися на Деражнянщині і прославили її своїми здобутками, – наголошує Микола Черкаський. – По цій благословенній землі вони колись ходили, залишивши свої сліди, пили джерельну воду з тутешніх криниць... і були простими людьми, які вирізнялися лише бажанням досягати чогось у житті”.
“Микола Васильович, – каже, долучаючись до розмови, директор Деражнянської міської централізованої бібліотечної системи Тетяна Сайпель, – без перебільшення одержимий великою любов’ю і шаною до рідної землі, до людей, і прагне всією душею, щоб їх пам’ятали, знали в обличчя і були вдячними за внесок кожного для розвитку нашої держави. Тому він започаткував ідею створення бібліотек-музеїв, які мають стати своєрідними центрами інформації з крає­знавства”.
Головна мета, яку поставив перед командою її лідер, – відновити цікавість до бібліотек, яка загубилася у великому сучасному технологічно-інформаційному просторі, в якому молодь надає перевагу різноманітним ґаджетам, а людям старшого віку вже фізично важко дістатися до них. Тому й потрібно тепер бібліотекарю йти до людей, спілкуватися з ними і пропонувати книги, періодику тощо. Сьогодні, як наголошує Микола Васильович, чекати на відвідувача в бібліотеці – справа марна, сучасне життя диктує свої умови та свій ритм, тому потрібно вливатися в нього, змінюючи потроху підходи в роботі.
Та досягнення, як мовиться, міряються не відрізками часу, а проробленою роботою, її обсягом. Коли Микола Васильович у січні цього року очолив відділ культури та туризму, то з 18 бібліотек усієї Деражнянської бібліотечної системи з усіма філіями розширилися до 22. І цей результат на сьогодні – яскраве підтвердження слів: “Якщо є бажання, то можна знайти і засоби для втілення задуманого”. А планів у Миколи Васильовича ще чимало. Тож нехай із Божою поміччю йому разом із колективом однодумців усе легко вдається.