Хто хоч раз побував на святі села, шкільному випуску, Дню Незалежності України, Гідності та Свободи чи будь-якому іншому заході (яких направду вистачає) у Клиновому, що в Сатанівській територіальній громаді, на Городоччині, неодмінно захоче побувати ще, порадивши друзям та знайомим, і точно надовго сповниться позитивними враженнями й емоціями. Напрочуд талановиті самородки вокальних колективів «Берегиня», «Жванчик», «Колос», дитячого «Світанок», зразкового аматорського танцювального «Барвінок», а також гуртка  художнього читання кожне свято, кожен захід роблять незабутніми. А, не втомлюючись й не повторюючись, примножують, вдосконалюють репертуар, складають сценарії багаторічні незмінні режисери, сценаристи, а нині  ще й оператори  (скільки ж бо заходів, на вимогу часу, транслюються онлайн) директор Клинівського будинку культури Володимир Горобець та художній керівник Оксана Клімова. Чули б ви, як же гарно вони співають удвох під незрадливий супровід директорського баяна!

Обоє змалку закохані в українську пісню, залюблені в дідо-прадідівські традиції, щоднини з року в рік копіткою працею примножують культурну славу рідної місцини. «Родина Володимира Володимировича по материнській лінії напрочуд співоча, – розповідає Оксана Степанівна, – не раз доводилося бувати в них, ще як ненька їхня жила. Як заспівають у три голоси – зачаруєшся! Володя ж шести років грав на барабані з сусідом-баяністом по весіллях. Згодом навчався у Городоцькій музичній школі. Ми з ним обоє закінчували Кам’янець-Подільський нині коледж культури і мистецтв. Щоправда, я згодом ще здобула вищу освіту в Київському національному університеті культури і мистецтв. Те, що неодмінно працюватиму в клубі, усвідомлювала з дитинства. Адже дуже любила тут бувати, навіть запах стін, просякнутий особливою енергетикою, полонив. У нашій родині завжди цінувалися традиції, ненька навчала колядок, ягілок, інших обрядових. Своїм фахом завдячую й шкільному учителю музики світлої пам’яті Анатолію Євдокименку. Це був справжній професіонал. По сімдесят учнів у чотири голоси співали в його хорах».

Професійний шлях Оксана Клімова розпочала художнім керівником «Летавчанки» у Летаві, на Чемеровеччині. Утім згодом, у 1987-ому, повернулася на рідну батьківщину, до клубу, що так вабив змалку. За два роки його очолив Володимир Горобець. З тих пір у дружному творчому тандемі організовують, полонять, чарують, дивують. І де тільки наснагу й енергію черпають? Від старожилів записують автентичних пісень, в Інтернеті запозичують сучасних, самі пишуть вірші, вигадують неперевершені хореографічні композиції, інсценізують... «Були часи, – пригадує жінка, – коли клубним працівникам платили копійки, а то й взагалі не було в держави коштів на цю галузь, то ми на громадських засадах тоді працювали. А значно раніше, коли в селі ще функціонувало дві початкові школи, у різних його кінцях, й одна середня, в центрі, ми з Володею болотами, дощами, снігами, з баяном за плечима, щодня всі їх обійдемо, відбираючи талановитих дітей для хореографічного колективу «Барвінок», що у 2006-му вже здобув звання зразкового й утримує його досі, вкотре підтвердивши ось нещодавно». Не одну районну, обласну, ба, навіть столичну сцену підкорили художні колективи Клинового, здобувши чимало перемог у конкурсах-фестивалях. Тож прикрашають стіни закладу грамоти й подяки різних рівнів, а Оксану Клімову Всеукраїнське об’єднання «Країна» нагородило медаллю «За служіння мистецтву».
«З покоління в покоління передають клинівчани непересічні таланти. Діти, які танцювали у «Барвінку», подорослішавши, стають членами вокальних колективів, а в «Берегині» співають найстарші наші берегині», – з гордістю констатує художній керівник Будинку культури, а за сумісництвом ще й педагог-організатор місцевої школи. Не один комплект одягу, на різні ж бо оказії, мають усі колективи. Де беруть кошти, запитаєте? Коли скинуться, коли до інвесторів на сезонні роботи з дітьми підуть. А місцева швачка всі забаганки врахує: Марія Одукалець будь-якого кутюр’є за пояс заткне.
«Секрет успіху насправді полягає у простому, – запевняє Володимир Горобець. – У згуртованості. Ми щиро вдячні за розуміння й співпрацю голові Сатанівської громади Альберту Собкову, який усіляко підтримує культуру, надто ж колективи, які по-справжньому працюють, старості села Ірині Янковій, колективам місцевої школи, дитячого садочку, настоятелю місцевого храму Степану Ковальчуку. У дружному колі завжди все вдається на славу». До слова, усі, без винятку, свята уже багато десятків літ клинівчани розпочинають молитвою «Отче наш». А нещодавно в Клиновому з’явився пам’ятний знак «Краса і велич – моя Україна», біля якого й проводять уже всі заходи, присвячені Україні та її героям. Зініціювали його місцеві жителі, а проєкт, який став одним із переможців у «Бюджеті участі» в громаді, розробила Оксана Клімова.
Активні самородки, окрім свят, заходів, фестивалів, конкурсів, залюбки навідуються з благодійними концертами до Лісоводського будинку-інтернату для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, дитячих будинків. А з яким нетерпінням чекають місцеві Старого Нового року, адже саме на Василя, не зраджуючи багаторічним традиціям, від організації, до організації, від хати до хати з колядками й гарними віншуваннями ходитимуть Дід Мороз і Снігуронька з артистами-помічниками.
…Коли побували в Клиновому, в ошатному нещодавно відремонтованому Будинку культури готували «Новорічний вогник» – вітання усім жителям Сатанівської громади, що транслювався у програмі «Сільське життя» на каналі «Клинове-village” (себто, онлайн) – отакі вони, сучасні працівники культури.
Гадаю, скоро тамтешні артисти запросять охочих на виставу «Фараони» за однойменною п’єсою Олекси Коломійця. Таку мрію виношує художній керівник. А ще, ділиться ідеями Оксана Клімова, непогано було б звести глиняну хатину на території Будинку культури, облаштувавши своєрідний музей української автентичності, бо допоки старовинні предмети, вжитку й побуту тиснуться у клубному коридорі. Мріям властиво збуватися, надто ж, якщо над їхнім втіленням наполегливо працювати.