Не можу не поділитися.  Який в нас був дух вперші дні, як Бог допомагав в особливий спосіб нам і ми це дуже відчували. Бо молитва йшла постійна, молилися всі наші духовні отці, монахи та монахині та ми. А потім щось пішло не так....

А знаєте що? Ми перервали цю Божу опіку та благодать словами прокляття та матюків. Матюки стали вже не просто емоціями (а вони зрозуміло мають місце в таких обставинах), а й громадянською позицією, словами які заполонили все. Такого ще ніколи не було.
Ми довго можемо виправдовувати себе, що мат знімає стрес і всяке таке різне...
Але люди, ми перейшли на мову ворога. Це він так розмовляє і живе щодня.
Це руській Іван криє все і всіх матом. Це його діти виховуються з пелюшок з матюками. І коли так, то він вже переміг нас духовно, бо бісівській світ (а матюки це саме воно) згадуємо щодня по кілька разів. Що прикликаємо?
Треба зупинитися... «На початку було СЛОВО. І СЛОВО БУЛО —  БОГ». Ну хіба потрібне ще більше трактування слова і його сили?
Зупиняємо всі ці матюки! Щоб Бог не відвернувся від нас в такій ситуації.