Президент Володимир Зеленський ще в середині березня звернувся до українців не розпочинати зараз, у період запеклого воєнного спротиву українців зовнішньому агресору, одночасно й церковну війну: з Московським патріархатом, досі підпорядкованим “материнській” російській церкві. Це логічно: нині не час знекровлювати себе й зсередини, релігійно розколювати суспільство, оголошуючи бій колаборантам в рясах, яких багато в середовищі МП, хоча війна не має напівтонів: або чорне, або біле, тобто, або ти ворог, або з нами єдиному строю. Але силуване втручання в церковне життя завжди викликає неабияку напругу в суспільстві, навіть коли політична ситуація в країні не залишає вибору для подальшого існування жодного колаборантського середовища.
Нині в Україні діють, головним чином, дві великі православні громади: Українська православна церква Московського патріархату (УПЦ МП) та автокефальна Православна церква України (ПЦУ). За останніми даними, УПЦ МП перед початком російського вторгнення мала близько 12 тисяч парафій, ПЦУ - близько 7 тисяч. УПЦ МП має автономію у складі російської православної церкви, її керівник митрополит Онуфрій є постійним членом синоду РПЦ.
Втім, стежачи за процесами, які відбуваються всередині МП, він розсипається сам, як колос на глиняних ногах. Не чекаючи митрополичого повеління і дозволу, парафії МП на місцях, в різних регіонах, добровільно зрікаються приналежності до МП і переходять у лоно Православної церкви України (ПЦУ). Війна, нав’язана московитською ордою, не залишає вибору для подальшого існування Московському патріархату в Україні. Чи, врешті, ця церква остаточно, публічно зречеться московитського ярма і обере самостійний, винятково український шлях - вибір за нею. Якщо цей вибір, звісно, у неї є. Тобто, або церква з нами, або з ворогом, який нищить православні церкви на сході і півдні України, убиває тисячі православних, переважно вірян УПЦ Московського патріархату. 28 лютого, на п'ятий день війни, синод УПЦ МП попросив патріарха московського і всієї Русі кирила закликати керівництво російської федерації до негайного припинення військових дій, які вже загрожують перетворитися на світову війну. Звісно, прямої відповіді на ці звернення не надійшло. Навпаки цинізм і брехлива суть московитітів просто зашкалюють. 6 березня, у Прощену неділю, перед початком Великого посту патріарх кирило фактично підтримав кремлівську версію подій в Україні, додавши до неї нові деталі.13 березня патріарх Кирило після служби на свято Торжества православ'я фактично благословив російських військових на війну проти України. Кирило подарував командувачу росгвардії р ікону, а той публічно пообіцяв кирилу завоювати Україну, яку окупували бандерівці та геї. За словами кирила, чи не головною причиною конфлікту став розгул ...гей-парадів. Де? У розбомблених Сумах? В спаленій Охтирці? У пологовому будинку в Маріуполі? Врешті, у котрійсь з розтрощених церков МП? Лише 7 березня, у Прощену неділю, окупанти знищили чотири і поруйнували 7 храмів того ж МП. Луплять по “своїх”? Чи виявили геїв?
Таку віроломну жорстокість , вже й не кажу про християнське милосердя, вже не можуть пробачити московським покровителям переважна частина священників УПЦ МП. Хоча це середовище ще дуже неоднозначне, нашпиговане агентами ФСБ. 16 березня в Києві затримали священника російського патріархату отця Онуфрія (УПЦ МП) за допомогу російській армії.
Про це повідомила низка українських ЗМІ.
Під час обшуку будинку з’ясувалося, що священник російського патріархату співпрацював із спецслужбами РФ.
Зокрема, у нього було знайдено листування з російськими спецслужбами. Крім того, в помешканні священника знайшли Z-символіку окупантів, а також прапор “російської імперії”. І такі випадки непоодинокі. Згадаймо, як досі поводиться духовенство Київської, Почаївської лавр, нашпиговані агентами ФСБ.
Втім, середовище Московського патріархату, починаючи з 2014 року, вже й не було монолітним, тому що Революція гідності, яку не прийняла УПЦ МП, війна на Донбасі, окупація Криму показала всю фальшиву, ворожу суть “московського благочестя”. А повернення священного Томосу в Україну, який підтвердив історичну первозданність Українського помісного православ’я, ще більше ослабила проросійську позицію тодішнього МП. Врешті, війна, яку розпочав скажений путін і яку благословив предстоятель РПЦ митрополит кирило, знищила й рештки “православного московского міра”, в якому УПЦ МП займав одну з провідних позицій.
Наслідки, схоже, таки усвідомлює вище духовенство МП. Бо вже 24 лютого, о 17 годині, тобто у першу добу війни, на офіційному сайті УПЦ Московського патріархату було оприлюднене звернення митрополита Онуфрія до вірних та до громадян України. У цьому посланні, зокрема, сказано: “...в цей трагічний час ми виражаємо особливу любов та підтримку нашим воїнам, які стоять на сторожі та оберігають і захищають нашу землю і наш народ. Нехай Бог їх благословить і береже!”. Також блаженнійший звернувся до кривавого президента Путіна з припинити братовбивчу війну, бо “така війна не має виправдання ні у Бога, ні у людей”. Своє послання Онуфрій завершує закликом “до діалогу і взаєморозуміння”.
Набагато різкіше почали висловлюватись отці МП з подальшим розгортанням воєнного вторгнення. Священики УПЦ МП масово звертаються до митрополита Онуфрія з проханням зібрати собор Української Православної церкви та порушити питання щодо недоречності подальшого перебування у складі московського патріархату. Священнослужителі відмовляються згадувати у молитвах патріарха московського кирила у своїх храмах через підтримку ним путіна та російську агресію в Україні. ”Ми вважали вас батьком, а ви виявились гіршими за вітчима. Бог вам суддя”, - з такими словами протоєрей Петро Симощук, настоятель київського храму преподобного Федора Освяченого УПЦ МП звернувся у відеопосланні до митрополита кирила 2 березня. “Якщо священники РПЦ у Росії не бачать очевидного, то ми зблизька все бачимо. І обстріли житлових будинків, і дитячих садків, шкіл, розстріли мирних жителів, смерті дітей Зараз нам соромно за наш хоч і мінімальний, примарний, але все ж таки зв’язок із РПЦ. Дуже соромно”, - такий відеолист надіслав російським отцям священник УПЦ МП Олександр Клименко. 6 березня духовенство Львівської єпархії Української православної церкви Московського патріархату висловилось про повну автокефалію від російської православної церкви на архиєрейському соборі. Таких повідомлень з кожним днем стає все більше. Власне, священники Московського патріархату, попри формальну приналежність до “материнської церкви”, все ж є українцями, усвідомлюють себе єдинокровною частиною української нації, а не фальшивого “руского міра” і служать Богу в храмах, збудованих українським народом. А нині головний ворог нашого народу — росія, і ніякі “общіє православниє традиції” нас уже не об*єднують з північним окупантом. Станом на 16 березня вже 15 єпископів УПЦ МП офіційно заявили, що їхні єпархії припинили поминати патріарха Кирила через його підтримку війни Росії проти України. Вони прагнуть до незалежності від Російської православної церкви. Як кажуть в українській церкві, охочих до незалежності від РПЦ єпископів може бути більше половини. А вже 10 березня священики Української православної церкви Московського патріархату записали звернення до митрополита Онуфрія із закликом зібрати Помісний собор і вийти з Московського патріархату.
Активну позицію щодо ставлення до дій росії займає священництво Хмельницької єпархії УПЦ МП. Ще 2 березня злочинні дії Росії відкрито засудив митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній (УПЦ МП). “У зв’язку з жорстоким вторгненням військ Російської Федерації на територію нашої Української держави та беручи до уваги звернення духовенства та мирян Хмельницької єпархії Української Православної Церкви, Єпархіальна Рада Хмельницької єпархії УПЦ вирішила: 1.Засудити жорстоку і злочинну війну, яку розв’язала Росія проти України та нашого народу. 2.Припинити поминати Патріарха Московського і всієї Русі Кирила на усіх Богослужіннях”.Нагадаємо: з часу створення ПЦУ і отрмання священного Томоса про автокефалію Українсьткої церкви (2019 р.) 72 православні громади Хмельниччини від часу об’єднавчого собору 15 грудня 18-го року доєдналися до єпархії ПЦУ. Нині до заяви про вихід з УПЦ МП знову зробила низка громад. А Нетішинська міська рада своїм рішенням закликала священників виходити з УПЦ МП. А по в ій Україні, починаючи з 2018 року, 569 релігійних громад заявили про перехід з УПЦ (МП) до ПЦУ.
Отже, українізація МП розпочинається з низинних ланок, з парафій. Звернення до вірян оприлюднили майже всі глави єпархіальних відомств МП. І це вже обнадійливий крок до початку об’єднання українського православ’я під помісним дахом, у лоні рідної церкви, як цього прагнуть мільйони українців. Яким щляхом має йти цей процес,як відбуватиметься порозуміння, це вже справа інша. Зараз для МП головне — позбутись московитського ярма. Якщо вона цього прагне, звісно. Але в середовищі УПЦ МП, як бачимо, досі немає єдності: одні вимагають припинити поминати патріарха Кирила, інші готові йти далі й вимагати від нього автокефалії. А треті далі орієнтуються на Росію.
Але покаятись і обрати один шлях з усією нацією ще не пізно.