Наше суспільно-політичне життя у різні періоди ХХ століття поділило українців, в тому числі і подолян, на дві категорії: одні, залякані сталінськими репресіями і брежнєвськими переслідуваннями, навіть тіні своєї боялися; другі, обігріті хрущовською «відлигою» і горбачовською «перебудовою», — сонячні лідери, ватажки громад, впевнені у своїх силах, із твердим поступом у житті.

Кажуть, що Бог завжди робить добрі справи руками людей. З волі Божої у селі Маначин Волочиського району біля церкви виросла дзвіниця, каплиця Матері Божої, незабаром з’явиться святий Хрест. Так, із волі Божої, і ще — завдяки старанням, клопотанням, ініціативності, небайдужості, любові до Всевишнього і віри у нього місцевої мешканки Галини Михайлівни Кремінської.

Під такою назвою в музеї історії міста Хмельницького нещодавно відкрилася виставка відомої народної майстрині Світлани Делікатної. Саме до Великодніх свят працівники музею зробили подарунок відвідувачам – познайомитися зі справжніми витворами мистецтва — вишиванками та писанками. Всі роботи пані Світлана збирала й виконувала протягом багатьох років, тож кожна з них — надто дорога її серцю.

Копія Томосу відтепер є у Національній академії Держприкордонслужби України імені Богдана Хмельницького. Зберігатиметься вона у каплиці Архистратига Божого Михаїла та всіх Небесних воїнств. Цей архіважливий для українців документ минулої п’ятниці урочисто вручив митрополит Хмельницький і Кам’янець-Подільський Антоній.

Свій початок «Джерело», дзвінкоголосся якого розливається не лише по Чемеровецькому районі, а й далеко за його межами, бере в далекому 1976 році. Тоді 18 трудівниць рільничої бригади місцевого колгоспу у селі Демківці об’єдналися у хор-ланку під керівництвом Василя Мостіпаки. Учасницею колективу була й відома на всю область Ніна Сабадаш, делегат 27 з’їзду ЦК КПРС. Тож хор тоді називався її ім’ям. Проте обставини склалися так, що у важких 90-их роках колектив припинив свою діяльність і його відродження розпочалося лише у 2000-му.