Минулої неділі побував на службі Божій в одній із православних церков міста. В очі відразу кинулась кількість парафіян у храмі, яка цього разу була удвічі меншою, ніж зазвичай. Священик у своїй проповіді не пропустив нагоди це підкреслити.

Міністерству культури, молоді та спорту України

Упродовж тривалого часу українська національна культура та мистецтво перебувають у стресовому стані, скорочуючись до критичної межі. Як наслідок, втрачаємо кадри, все гостріше постає фінансова проблема. Навіть більше — тільки через те, що протягом десятиліть українська влада нехтувала справою культури, мистецтва, на українську землю прийшла війна, московські загарбники анексували Крим, частину території Донбасу.

У Національній опері України відбулася церемонія нагородження лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка у п’ятьох номінаціях: «Література», «Музичне мистецтво», «Візуальні мистецтва», «Публіцистика, журналістика», «Театральне мистецтво». У номінації «Кіномистецтво» цьогоріч переможця не обрано.

На початку тижня ми урочисто відзначили 206-у річницю з дня народження духовного батька України, якого ще називаємо Апостолом правди, Пророком нації — Тараса Шевченка. У день, коли линула невмируща Тарасова поезія, така злободенна й сьогодні, коли вкотре відкривали для себе невичерпну мудрість Кобзаря, відчували силу його слова, коли гордилися, що велична й унікальна постать, основоположник нашої рідної мови — Великий Українець, із жалем згадувалося й про те, що знову промосковські запроданці бризкають жовчю в обличчя всіх шевченколюбів, усіх патріотів України.

Аплодисменти не вщухали, сльози не знали стримку. І якось по-особливому гордо  й так патріотично рішуче звучав на завершення прем’єри  Славень України: не лише зі сцени – співав увесь зал. І плакав увесь зал. Навіть найсильніші, найчерствіші, ті, хто, здавалося б, вміє керувати емоціями. А потім довго ніхто не розходився: ні актори, ні глядачі…