Польща, Іспанія, Німеччина, Словаччина, Литва, Болгарія і, звісно, ж Україна – гастрольна сімка Кам’янець-Подільської народної дитячо-юнацької хорової капели «Журавлик» під керівництвом заслуженого працівника культури України Івана Нетечі. Творчими здобутками цього виняткового колективу пишається нині не лише рідне Поділля, а й вся країна. Адже за час своєї сорокарічної діяльності «журавлики» зробили надзвичайний внесок у розвиток хорової музики України та культурно-мистецького поступу зарубіжжя.

Володимир Шевченко добре знаний у Подільському краї та за його межами як журналіст, письменник і краєзнавець. Народився він 21 серпня 1940 року в селі Ганнівка Дунаєвецького району в селянській родині. Після десятирічки працював вагарем МТС, обліковцем рільничої бригади, завідувачем сільського клубу.

У контексті дослідження історії Божиковець Деражнянського району особливе місце посідає церковно-релігійна сфера життя божиківчан з часу заснування села. До речі, на подільських землях християнство в його православному конфесійному інваріанті було поширеним, як мінімум, з давньоруської доби. Власне тому ми й вирішили розпочати виклад духовної історії сільчан з моменту спорудження та освячення Божиковецької церкви преподобної Параскеви на початку ХVІІІ ст. Перебувала вона, як і більшість тогочасних православних храмів, у власності польського шляхтича католицького віросповідання.

І які події він у житті не переживав, не припиняв писати свої вірші. Чуттєві, іноді – досить сміливі, проте щирі, бо серце обманювати не може, в кожному рядку – його маленька сповідь – про життя, сум і радість, а також про Україну, за яку душа найбільше болить…
Володимир Ярашев – давній друг «Подільських вістей» – почав писати поезію ще в шкільному віці, тож за роки назбиралося чимало рукописів, якими радо ділиться з нами. Він дописує в «Політичні гойдалки», «Веселу ха-хату», «Цікаву сторінку» вже багато років, щоразу навідується до редакції зі свіжою поезією. Надзвичайно толерантний, тактовний і скромний, а головне – завжди привітний – пан Володимир з великою шаною ставиться до колективу газети, за що йому велика подяка.

Коли нам телефонують читачі з Хмельницького, які з якихось причин не передплатили «Подільські вісті» (найчастіше – через «розбомблені» поштові скриньки) і запитують, де можна придбати свіжий номер газети, як правило, рекомендуємо звернутися у найближчий газетний кіоск. І навіть, якщо не маєш уявлення, де саме він розміщений, відчуваєш якусь спорідненість з людьми, які продають номер саме твоєї газети.