Військового з Хмельниччини лікують у госпіталі королеви Єлизавети у Бірмінгемі.

Спілкуючись із бійцями, які отримали важкі поранення, дивуєшся, як вони, попри нестерпний біль, неможливість самостійно рухатися, а то й взагалі, не маючи кінцівок, не втрачають оптимізму і віри в перемогу.
Прикладом мужності і жаги до життя є Андрій Лисий — двадцятидворічний юнак із села Охрімівці Віньковецького району. Про його участь у війні розповідає мама Леся Михайлівна Лиса, бо син перебуває на лікуванні за кордоном. Ледь стримуючи сльози, жінка каже, що Андрія мобілізували ще в квітні минулого року до Володимир-Волинської військової частини А-2331. Після навчань на Рівненському полігоні разом з іншими бійцями вирушив він у зону АТО. Брав участь у боях у Луганській області, потім — Донецькій. Складно їй пригадувати ті часи, коли засинала, тримаючи в руках мобільний телефон, щоб не пропустити його дзвінок, коли молила усіх святих захистити її Андрійка. Серце стискалося, коли він не дзвонив. Тоді, каже, не могла ні їсти, ні працювати.
— Під час запеклого бою під Іловайськом мій син отримав важкі поранення: один осколок розірвав плече, інший застряг у грудях, а ще один — відрізав носа, — схлипуючи каже Леся Михайлівна. — Вже потім він мені розповідав, як закривавлений разом з іншими хлопцями доповз до своїх. Звідти їх відправили до Дніпропетровська, потім — у Житомир, а згодом ми забрали сина до Хмельницького військового госпіталю. Якщо з плечем та осколком у грудях вдалося впоратися, то носа «зробити» не змогли. Нам порадили звернутися до столичних лікарів.
У Києві Андрія Лисого прооперували, але хрящова тканина з вуха, яку брали для пластики носа не прижилася. Здавалося — усе, нічого не вдасться виправити. Але за мужність, яку юнак проявив у бою за Україну, доля подарувала йому неабиякий подарунок і шанс бути нормальним, а головне — здоровим.
У столичній лікарні саме в той час перебували лікарі з госпіталю королеви Єлизавети у Бірмінгемі — відстежували складні випадки поранень. Андрій став другим військовим, якому англійські лікарі запропонували свою допомогу. 19 січня хлопець полетів за кордон. Незадовго до поїздки побралися з коханою Сніжаною, щоб вона могла підтримати його під час лікування на чужині. Весільних фотографій молодята не робили. Чекають повного одужання нареченого, щоб все було, як годиться: красиві та усміхнені на весільному фото.
У госпіталі Андрію зробили дві операції з відновлення носа. Безкоштовно. Третього березня зробили ще одну. Але надскладне поранення потребує тривалого лікування. На хлопця чекає ще одна, дай Боже, остання, четверта операція. Після чого, сподівається Леся Михайлівна, він нарешті повернеться додому. Спілкуючись із матір’ю по скайпу, Андрій заспокоює її і переконує, що все буде добре.
— Я, мабуть, більше хвилююся, ніж він. Не можу дочекатися, коли Андрійко приїде. Тут, в Охрімівцях, на нього чекає уся родина. Ми молимося за його здоров’я і просимо в Бога миру.  
Жінка розповіла, що після повернення сина додому, у Бірмінгем на лікування вирушать ще три бійці. Ми ж бажаємо швидкого одужання і Андрію Лисому, і всім героям, які отримали поранення в боях за Україну.