Її в селі називають козацькою… Старожили розповідали, що біля цієї криниці полюбляли відпочивати козаки, які вартували неподалік. А цілюща водиця додавала їм сили й надалі стояти на сторожі рідної землі.

Коли вона з’явилася, ота криниченька? Хтозна! Теперішні бабусі кажуть, що ще їхні предки брали тут воду. Наповнювала вона і річку Видаву, яка впадала у Горинь. Нині від тієї річечки лише назва залишилася, а сама вона давно перестала існувати.
Колись за життєдайним джерелом доглядав дід Олекса: чистив, лагодив цямрини, паркан встановив. Але давно вже немає старого. Не стало й порядку біля криниченьки. Почала замулюватися, корови розтовкли бережок…
У Оксани Тарасюк, яка, як і багато інших дітлахів, виросла, граючись у прохолодному затінку верб, що росли біля джерела, боліла душа за давню криницю. І село своє рідне — Білогородку, що на Ізяславщині, жінка дуже любить. Тож торік, якось прочитавши у «Подільських вістях» про нові проекти благодійного фонду «Зміцнення громад», вирішила й собі взяти участь у ньому, долучитися до благородної справи відродження криниці.  Оксану Анатоліївну підтримали однодумці. Допомагати погодилися 25 волонтерів. Найстаршому з яких — 65,  а найменшеньшому — лише п’ять  років.
Словом, проект з відродження криниці переміг. Представники фонду вже почистили колодязь,  незабаром встановлять над ним новенький дашок. А селяни-волонтери зобов’язалися прибрати та облаштувати територію довкола. Вже запланували почистити невеличку водойму біля криниці. Збирають кошти на новий паркан, щоб худоба не руйнувала місцину. Викладуть доріжку плиткою. Вже запаслися насінням квітів, які посіють довкола. А ще — приготували для посадки, звісно ж, калину. Як же ж без цього символу українства? Крім того, мають задум встановити тут символічного журавля. І для оздоблення, і для приваблення молодят під час весілля. Хто ж не захоче сфотографуватися на згадку біля такої краси?
Всі роботи планують завершити до Зелених свят. Тоді то й хочуть організувати справжні веселощі! Найбільше цього чекають місцеві дітлахи. Бо вони добре уявляють, якою стане їхня криниченька — підготували навіть малюнки…
А Оксана Тарасюк вже задумується над наступним проектом — відновленням ставка Капинус. Того, який і наповнює криниченька.
 P. S. У Білогородці подейкують, що вода з цієї диво-криниці дійсно цілюща. Люди помітили, що чоловіки, які її п’ють, живуть набагато довше. І справді, багатьом дідусям на тій вулиці вже далеко за вісімдесят… Тож недарма її називають козацькою! Навіть аналіз води, який  зробили спеціалісти (згідно з умовами проекту), підтвердив її унікальність.