Звістка про те, що після побиття до стаціонару Полонської лікарні доправлено священика католицького костелу, швидко поповзла містом. Люди не йняли віри, що спокійний і врівноважений вікарій парафії святої Анни, який до того ж є досвідченим водієм, міг бути замішаним у дорожньо-транспортних «разборках».

З розповіді потерпілого,  справа виглядала так. Після служби Божої у селі Покостівка Чуднівського району Житомирщини (католицькі священики інколи проводять богослужіння в інших парафіях, підміняючи один одного) отець Фіделіс на своїй машині «Лада» прямував додому, позаду їхав бус із десятком парафіян із сусідніх сіл. У селі Старошийка (Житомирщина) його на великій швидкості, нехтуючи елементарними правилами дорожнього руху, обігнала і підрізала «Нива-Шевроле» (держномер АМ 53-68 ВІ), в результаті чого авто священика врізалося в авто порушників, з якої вийшло троє кремезних молодиків. За  характером їхньої  розмови та здатності триматись на ногах було зрозуміло, що вони напідпитку. Із лайкою порушники накинулись на водія та свідків ДТП, які стали на його захист. Дуже швидко на місце аварії під’їхав інший автомобіль — «Пежо»-Мінівен сріблястого кольору із цифрами 66-77 на номерному знаку, водій назвався представником страхової компанії. Проте він поводився дещо незвично для страховика, більше часу приділяючи заспокоєнню активної поведінки винуватців пригоди. (До речі, трохи пізніше цього ж чоловіка було помічено в кабінетах міліційного закладу і його поведінка вказувала на те, що він — не стороння людина, на запитання про його причетність до міліцейських кабінетів з насмішкою відповідав, що він тут господар).
Поки учасники ДТП чекали приїзду працівників державтоінспекції, яких викликали парафіяни, молодики поводили себе досить зверхньо, даючи своїм виглядом і розмовою зрозуміти, що у них «все схвачено». За цей час молодик на ім’я Руслан, який працює майстром у кар’єрі в цьому ж селі, встиг дати священику кілька стусанів,  брутальними фразами пригрозити очевидцям, і, разом з друзяками, не боячись приїзду міліції та покарання, зухвало стали розпивати спиртні напої просто на капоті своєї машини.
Місцеві жителі, очевидці пригоди, (які з відомих причин просили не називати їх імен), повідали, що ці молодики вже не вперше здійснюють хуліганські вчинки: то побили місцевого жителя, то здійснили хуліганські дії щодо вагітної жінки, під час п’яних гульбищ розтрощили зупинку. Але, маючи впливових родичів і хороших друзів в правоохоронних органах, завжди виходили «сухими з води». Своїми діями наводили жах на місцевих жителів, і всі старалися зійти їм з дороги, неодноразово переконуючись в тому, що будь-яка юридична тяганина закінчується на користь кривдників.
 Не кращим чином повели себе  і правоохоронці, які приїхали на місце ДТП. Поручкавшись, як з близькими друзями,  із порушниками, вони почали з ними розмову, яка не була схожа на заповнення протоколу. Безкарність і фактична бездіяльність до глибини душі вразила католицького отця, а останньою краплею стало зухвале демонстративне плюндрування одним із винуватців ДТП синьо-жовтого прапора, який тріпотів над його автомобілем.
«Я зумів би простити те, що вони брутально висловлювалися про моє служіння, словами зганьбили священицьке вбрання, завдали мені фізичного та морального болю, але я не можу пробачити тих бридких і незрозумілих дій, які вони вчинили над українською символікою. Боляче, що це все робиться в самому центрі України нелюдами, за яких наші кращі сини і брати віддають своє життя на сході, захищаючи їхній спокій. Прикро, що деякі представники правоохоронних органів, не ховаючи від простих людей свого приятельського ставлення до хуліганів, дивляться крізь пальці на їхні злочинні дії тільки через те, що ці мають впливових покровителів і повні кишені грошей. «Невже за таких представників нації загинула Небесна сотня, невже нічого не змінюється в цій державі, а гроші, корупція, беззаконня та безкарність продовжують брати верх?» — ці думки не давали спокою священнослужителю, і він «пішов іншим шляхом».
 Невідомо, чим би закінчилась ця пригода, якби отець Фіделіс не повідомив про ситуацію житомирських представників «Правого сектору», з якими познайомився, коли восени минулого року з капеланською місією їздив у гарячі точки сходу. За лічені хвилини вони прибули до місця події. Побачивши це, зовсім по-іншому заговорили винуватці ДТП. Миттю почало змінюватись ставлення до порушників і зміст запитань правоохоронців. Розгляд справи уже продовжився у кабінеті житомирських міліціонерів та в закладах, де проводили судмедекспертизу і медичні дії. Потерпілий та присутні з ним люди на власні очі бачили медичні висновки,  у яких було зазначено, що ступінь алкоголю у крові винуватця ДТП на ім’я Руслан показав 2,27 проміле, у священика виміри алкоголю були на нулі.
 У розмові про біблійні постулати про прощення, підставляння другої щоки, потерпілий в ДТП і від хуліганського нахабства вікарій зауважує, що «християнство не є доброю казочкою про любов. Любов має різні обличчя. Є гріхом мовчати про злочин,  не карати за гріх, захищати гріх. Якщо хтось так робить, то він сам уподібнюється до тих, хто скоює злочин. Це слід сприймати не як помсту, а як відновлення справедливості. Люди мають відчувати себе захищеними,  не боятися злочинців і правоохоронців, які їх «кришують».
 За дванадцять  років священицької місії отець Фіделіс старався боротися із несправедливістю, людською бездушністю та байдужістю. Особливо яскраво загострилися ці почуття після того, як він восени 2014 року  кілька разів побував на сході країни. У вересні разом із волонтерами їздив до Дебальцевого, потім був Маріуполь, найбільш врізалася в душу та пам’ять тритижнева капеланська місія у Пісках. «Там зовсім по-іншому цінуєш і відчуваєш життя. Там солдати щодня дивляться у вічі смерті і вірять у те, що вдома їх чекає мирне і справедливе життя. Повернувшись додому, важко переосмислити ці два світи, два способи життя, де в одному смерть і відчай, а в іншому продовжують жирувати «господарі життя» і їхні прихвосні. Тож я з Божою допомогою і за підтримки  небайдужих людей буду боротись за справедливість. Не за таку Україну пролито стільки крові», — твердо переконаний у своїй місії вікарій парафії св. Анни міста Полонного.   
 З того злощасного дня ДТП у с. Старошийці на Житомирщині вже минуло більше двох тижнів, потерпілий священик пройшов повний курс лікування у районній лікарні, повернувся до служби Божої, проте за весь цей час не пролунало жодного дзвінка чи візиту ні від житомирських даішників, ні від правоохоронців, куди мали би передати справу. Терпець потерпілого увірвався, і він сам зателефонував житомирському слідчому Павлу Сергійчуку, котрий мав би займатися згаданою справою. Але правоохоронець нічого нового не повідомив, лише поцікавився, чи передані результати судмедекспертизи та медичні висновки для правоохоронних органів, хоча ця процедура була здійснена ще в день, коли сталося ДТП. Зустрітися з журналістами, або бодай виділити три хвилини в телефонному режимі для  коментарів у даній справі  слідчий Павло Сергійчук теж категорично відмовляється, посилаючись на велику зайнятість. Тож як проходить розслідування (і чи воно відбувається взагалі), залишається лише здогадуватись. Але потерпілий священик не збирається здаватись і веде перемовини щодо залучення до цієї справи досвідченого юриста,  він дуже хоче, щоб справедливість восторжествувала і винні були справедливо покарані.