Цинічно порушують наші права
– Дуже люблю читати нашу газету «Подільські вісті». Скажу відверто, я приємно вражений професіоналізмом журналістів видання. Їхні матеріали аргументовані, глибокі, розумні. Часто дописую до сторінки «Цілитель». І багато хто з тих людей, які звертаються за порадою, шукають мої відповіді на сторінках «ПВ».

Проте робота пересувних відділень на Красилівщині підриває можливість зв’язку читачів і газети. Бо ж преса в дім передплатнику не доставляється. У рідному селі Кульчини кілька номерів «ПВ» не отримав, а потім мені через людей передали три однакових номери газети.
Надіслав листа до Пенсійного фонду, а відповідь до мене теж дійшла через треті руки. Передавали листа, адресованого мені, одному, той – іншому. І, коли в такому ланцюжку нарешті його отримав, видно було, що лист прочитала не одна людина. Пошта цинічно порушує наше право на таємницю листування, право на інформацію, право передплатника отримати в руки газету. Такий безлад треба ліквідовувати якнайшвидше! Бо ще не до такого докотимося.

Годі знущатися!
Газета «Подільські вісті» завжди була захисником простих людей. Ми мали кому поскаржитися, могли порушити проблему, бо журналісти завжди йшли назустріч. Коли дізналися, що в нашому селі Чорна скорочують листоношу, то багато людей не передплатили газету, до якої звикли за багато років. Листоноша заходила в наш дім, приносила пенсію, продукти, оформляла оплату комунальних послуг, передплату і доставляла газету. Як же її не вистачає!
Тепер газети доставляються дуже погано, а про інші послуги і говорити не доводиться. Лише минулого тижня вперше за два місяці мені поклали «Подільські вісті» у хвіртку.
Очолюю ветеранську організацію в селі майже три десятки літ, і люди мені виказують свій біль. Просять в усі усюди звертатися, щоб повернули в село листоношу. І послуги мали би, і газету, бо в селі вона й справді є духовним хлібом.
Навіщо ж так знущатися над людьми, позбавляючи допомоги, позбавляючи інформації, захисту? Чим заслужили сільські люди таке ставлення?