Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 302

Люди, в яких життя розділилося на до і після, і які, рятуючи своє життя і близьких, втратили все, нажите мозолями і розумом, помітно вирізняються серед інших. Багато хто на невизначений період втрачає сенс життя, але є й такі, які, пригасивши незагоєну рану, починають новий виток боротьби. Напевно, нелегко починати життя заново, коли за плечима вже майже пів сотні літ життєвого досвіду, половина з яких покладена на вівтар вирішення питань відкриття власного бізнесу для забезпечення потреб сім’ї, а друга половина — на його вдосконалення та отримання насолоди від реалізованого.

 В юності Павло всерйоз не задумувався над здобуттям професії, яка мала би стати віддушиною та вагомим джерелом наповнення сімейного бюджету. Лише після одруження та народження первістка зрозумів, що диплом зооінженера в матеріальному еквіваленті не відповідає зростаючим потребам молодої сім’ї. Тож, не роздумуючи, перекваліфікувався на працівника місцевого Рубіжанського картонно-тарного комбінату, де впродовж десяти років на практиці вдосконалював професійні навички і стрімко підіймався щаблями кар’єрного зростання. Робота подобалась, і невдовзі Павло почав задумуватися про відкриття власної справи саме із виробництва і встановлення штанцформ.
 Дітище свого бізнесу він знав досконало, чітко володів інформацією щодо актуальності саме цього виду продукції. Впродовж років, відданих роботі начальником дільниці з виготовлення штанцформ на Рубіжанському комбінаті, аналізував ситуацію з виробництва і доставки штанцформ, знав усі проблематичні моменти щодо замовлення і доставки в Україну цього важливого обладнання. Устаткування для власного бізнесу було не з дешевих, але шкурка вартувала вичинки, так як подібних підприємств в Україні не було, а попит на штанцформи щороку зростав. Але Рубікон було подолано, лишалося питання кадрів. Справа в тому, що жодній спеціальності, які задіяні у виробництві штанцформ, на теренах України не навчають. Тож кожного із майже пів сотні співробітників підприємства потрібно було навчати індивідуально, безпосередньо під час виробничого процесу. Щоб освоїти професійні ази, потрібно щонайменше три місяці.
 Колектив однодумців сформувався дружним, всі прагнули заробітку і сповна віддавалися роботі. Вже за кілька років підприємство з виробництва плоских та ротаційних штанцевих форм стало одним із провідних у своїй сфері, саме на ТОВ «Новоформ» було виготовлено перші українські ротаційні штанцформи. Колективом вироблялися штанцформи практично для всіх ротаційних машин, що використовуються в Україні. Штанцформи застосовуються при вирубуванні виробів з картону, гофрокартону, пластику та інших матеріалів на напівавтоматичних та автоматичних вирубних пресах. Особливого розквіту підприємство досягло і завдяки розвитку картонно-паперової галузі України, зокрема виробництва гофропродукції, збільшенню кількості поліграфічних структур.
 Виробництво досягало свого епогею, мало багато замовників як в Україні, так і за кордоном, тож у 2015 році було відкрито перший закордонний філіал у Болгарії. Перші неприємності почалися у період коронавірусної пандемії, яка боляче вдарила по світовій економіці. Довелося закрити філію у Болгарії. Ставка робилася на Рубіжне, було закуплено ще більш дороговартісне обладнання, працював згуртований колектив професіоналів. Минулого року було прийнято рішення відкрити філію у столиці. Київський підрозділ стояв у витоків фахового розвитку, майбутні спеціалісти лише освоювали граніт професіоналізму.
 Все сталося неочікувано… Ще 24 лютого допрацювали, але відправити замовлення вже не могли, оскільки не працювала «Нова пошта». Кілька перших «прильотів», і всі зусилля і клопітка понад десятилітня робота розлетілася разом з осколками від ворожих градів, а потім на вулицях міста з’явилися ворожі танки. Нашвидкуруч вдалося вивезти родину, більшість колег не встигли переїхати на безпечну територію.
 Лише за кілька тижнів, трохи оговтавшись, Павло усвідомив, що життя продовжується. Після звільнення Києва зумів знайти сили, ресурси і друзів, які допомогли перевезти обладнання зі столиці в маленьке подільське селище. Понінку вибрали продумано, адже на теренах України це один із найпривабливіших в логістичному ракурсі регіон, та й місцеве гофровиробництво Понінківської картонно-паперової фабрики розташоване на одній території.
 Знову починає відновлюватись робочий ритм, все нагадує події десятирічної давнини, коли бізнес із виробництва штанцформ робив перші кроки в Рубіжному. Хоча, як розповідає власник, у 2009 було трохи легше, могли виготовляти ротаційні штанцформи, які покривали витрати. На превеликий жаль, усе дороговартісне обладнання лишилося в окупованому Рубіжному, і ніхто не дає гарантії щодо його цілісності. Із напрацьованого лишилися лише довоєнні замовлення, які почали виконувати в першу чергу.
 Сьогодні кістяк колективу складається лише з кількох чоловік, які суміщають по кілька професій, ще кілька працює у режимі віддаленого доступу. Гостро відчувається брак професіоналів. У амбітних планах керівника є велике бажання повернути бізнес до Києва, можливо, лишити філію у Понінці. Але кожен новий день коригує всі плани і задуми. Невеличкий колектив ТОВ «Новоформ» починає новий виток свого життя. Виробництво не лише відновлюється, вносячи свій помірний вклад в економіку України, а й починає допомагати понінківчанам, створюючи нові робочі місця.