Тиждень тому до одного магазину в обласному центрі привезли, як виявилося, останню партію звичної для нас кам’яної кухонної солі з підприємства «Артемсіль». Люди, зважаючи на великий попит на цей продукт,  вмить розкупили до останньої пачки, в яких, до речі, була розфасована сіль вагою один кілограм. На щастя, вдалося купити дві пачки цього стратегічно важливого продукту, бо вже наступного дня черга за сіллю майже до п’ятдесяти чоловік таки дочекалася її, але вже іншого виробника. І так по всіх магазинах Хмельницького — в одних сіль, у більшості випадків, з домішками (йодована, гімалайська та ін.), а в інших її взагалі немає. Навіть у продуктовому павільйоні продавці здивовано реагують на запитання: «Чи є у продажу сіль?» Бо не бачила її вже давно самі.

 Страшенний дефіцит цього важливого продукту виник через припинення роботи найбільшого підприємства-монополіста не лише в Україні, а й у світі — «Артемсіль», яке розташовується в Донецькій області. Його історія розпочалася ще в 1881 році, коли ввели в експлуатацію Брянцевську копальню. Об’єднання «Артемсіль» утворене в 1976 році, складається з п’яти шахт-рудників, на яких видобували і переробляли мінерал галіт, забезпечуючи населення і промисловість кухонною кам’яною сіллю.
 Проте вже понад місяць завод, який забезпечував практично всю Україну та 20 країн світу сіллю, зупинив її видобуток через постійні обстріли рашистами. «Артемсіль» — потужне підприємство із солевидобутку, на якому минулого року виготовили 2 мільйони тонн солі. Нею забезпечували 90 відсотків українських споживачів і активно експортували за кордон. Постійними клієнтами в «Артемсолі» були Угорщина, Польща, Грузія, Молдова, Азербайджан, Румунія та інші. Тож стає зрозуміло, що дефіцит на кам’яну кухонну сіль відчують у багатьох країнах.

Наразі ж підприємство законсервувало свою роботу через постійну загрозу від орків. Комбінат, який виробляє сіль, розташований неподалік від Бахмута, що на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої. Володимир Низиєнко — керівник прес-служби ДП «Артемсіль» — зазначив: «Підприємство не працює згідно з наказом до невизначеного часу. Бо там постійно йдуть обстріли, були попадання і по рудниках, й уже частково зруйнована адмінбудівля. Співробітники підприємства евакуювалися». Він також додав, що готову продукцію, яка була видобута, відвантажили на склади, а потім розвезли по регіонах. Однак ту кількість солі, яку доставили в них, одразу ж розкупили споживачі. Тому виходить, що про звичну нам паперову пачку солі вагою 1,5 чи 1 кілограм на якийсь час потрібно забути. Альтернативою, ясна річ, стане імпортована сіль, але чи задовольнить вона українського споживача своєю якістю. Адже господині вже нарікають на те, що для консервації сіль із домішками не варто додавати, а от для приготування страв цей дефіцитний товар ще можна знайти на полицях крамниць.
Зокрема, представники мережевих супермаркетів кажуть, що через припинення видобутку солі на Донеччині, сьогодні зріс попит на інші категорії солі — морську, йодовану тощо. Вони запевняють, що цього продукту вистачить споживачам і, зважаючи на дуже великий дефіцит, вони імпортуватимуть її ще більше.
Варто зазначити, що, крім кам’яної солі, в Україні виробляється виварювальна сіль із сольових розчинів Дрогобицького родовища. Сьогодні ж Дрогобицька солеварня, яка ще два роки тому була змушена призупиняти виробництво через надлишок продукції, подвоїла потужності. Як розповів Ігор Нащочин, заступник директора ДП «Солевиварювальний Дрогобицький завод», на підприємстві виробляли раніше 30-31 тонну продукції, а тиждень тому збільшили об’єми виробництва до 54-55 тонн на місяць. Для порівняння, таку  кількість можуть завантажити дві фури, тож, зрозуміло, цього замало. Бо як повідомив представник Дрогобицької солеварні, в них замовники готові одразу купувати одну-дві фури солі. На цьому підприємстві її могли б виробляти значно більше, але бракує виробничих потужностей. Потрібно враховувати й специфіку виготовлення солі — це досить складний і енергозатратний процес, адже її виварюють на дровах.
Проблема з дефіцитом солі, на жаль, стоятиме гостро, поки рашисти перебуватимуть на території України, адже через це й на Херсонщині, де давно видобували, зокрема, морську сіль, через російських окупантів неможливо доставляти сіль до регіонів України, а також виробничі потужності виготовлення солі залишилися в анексованому Криму.
Зважаючи на непросту ситуацію в Україні загалом, нам, споживачам, залишається лише дві речі — купувати імпортну сіль та свято вірити в Перемогу наших захисників, щоб підприємства з видобутку солі знову відновили свою роботу.