Сьогодні в умовах війни через руйнування інфраструктури, виникли проблеми із забезпеченням питною водою населення.
Тривожиться і 120-тисячна (разом із переселенцями) Кам’янець-Подільська міська громада, де братимуть люди життєдайний сік землі, якщо, не дай Боже, місто стане знеструмленим? Наразі понад 40 тисячам споживачам Кам’янця-Подільського і багатьом приміським населеним пунктам надає послуги централізованим водопостачанням як з Дністра, так і з власних свердловин комунальне підприємство «Міськтепловоденергія». І кам’янчанам, як мовиться, гріх скаржитися на безперебійність із забезпечення їх якісною водою.
Пригадався уже далекий вересень 1983 року, коли сталася трагедія на Стебниківському хімічному комбінаті «Полімінерал» у Львівській області. Тоді тисячі тонн отруйної калійної ропи цього підприємства потрапили у Дністер, який живить десятки придністровських населених пунктів, серед них і Кам’янець, котрий через техногенну катастрофу залишився без питної води. Пам’ятаю, які довжелезні черги стояли до природних джерел, до громадських криниць, яких не так вже й у місті було багато.
Ексзаступник голови міськвиконкому, пізніше очільник міста, нині його почесний громадянин Володимир Крилов розповідає, що тодішню проблему із забезпеченням людей водою було розв’язано на відсотків вісімдесят шляхом термінового введення у дію усіх наявних у місті свердловин, глибинні насоси яких працювали, звичайно ж, від електрики.
Спливла в пам’яті Одеса листопада 1975 року, саме там я тоді навчався, коли через обледеніння дротів електромережі, їх пориви, у Південній Пальмірі перестав працювати не лише електротранспорт, а й водогін. Тож ті підприємливі одесити, які проживали у приватному секторі і мали власні криниці, стали продавати їх вміст по одному рублю за п’ятилітровий целофановий пакет. Зовсім недешево, якщо за карбованця можна було купити 6 буханців хліба.
Що ж до Кам’янця, то слід віддати належне колишній міській владі, якою в тому ж 1983 році було прийнято важливе рішення й поставлене завдання перед керівниками промислових і комунальних підприємств — побудувати нові, відновити роботу недіючих понад шість десятків криниць та бурових колодязів, аби убезпечитись від наслідків непередбачених явищ та аварій. Відтак невдовзі м’ясоконсервний комбінат пробурив три глибинні артезіанські свердловини, в різних мікрорайонах міста у подвір’ях багатоповерхівок з’явилися облаштовані колодязі з гарними цямринами, механічними насосами, котрі передали на баланс і утримання жекам, упорядковані і приведені до ладу природні джерела, взяті під постійний контроль міською санепідстанцією. Тож багато хто з кам’янчан, як альтернативу хлорованій питній воді з міського водогону, віддавав перевагу кришталевій джерельній, криничній.
Але немає нічого вічного в бутті, і все тече, змінюючись у потоці часу. Відтак чимало води утекло відтоді із кам’янецьких криниць, які потроху стали де висихати, де замулюватися, а які відповідальні організації чи особи за їх утримування вирішили взагалі ліквідувати чи закрити на велику колодку. Скажімо, саме так поступили з громадською копанкою колишні працівники вже теж колишньої житлово-експлуатаційної контори № 1 на подвір’ї будинку по вулиці Драгоманова, 2. Відповідна ж доля спіткала колодязь на вулиці Князів Коріатовичів, 45. Давно не була чищена і дезінфікована суспільна криниця у дворі будинку № 32 на проспекті Грушевського.
Прикро, але таких прикладів зневажливого, вважайте, злочинного ставлення до джерел води в Кам’янці можна навести чимало. Або про що може свідчити факт, що нині в місті залишилося лише 35 упорядкованих громадських криниць, із яких діє тільки 30 і на утримання котрих ні минулого, ні поточного року кошти практично не виділялися. Прикро й те, що деякі чиновники діють за принципом — нема колодязя, немає і проблем, забуваючи, що криниця, як і червона калина, є символом України. Про неї складено багато легенд, загадок, пісень, повір’їв, прислів’їв. Взяти хоча б найвідоміше, що не слід бруднити криницю, бо прийдеш по водицю…
І прийшли. Нині Україна переживає дві війни: одна на полі бою, друга за інфраструктуру. росія використовує концепцію «стратегічного паралічу». Це дві паралельні площини, які можуть легко перетнутися, якщо програємо битву за інфраструктуру. Існує відомий афоризм: «Позбав населення води — і через 3 дні бери місто голими руками». Так і намагається чинити ворог. Під час війни вода стає зброєю. Адже будь-який військовий конфлікт ускладнює до неї доступ. Сьогодні забезпечення людей водою — питання критичне для нашого виживання. Тож завжди потрібно готуватися до гіршого сценарію. Це аксіома. І діяти на випередження. Власне, що і намагаються робити Кам’янець-Подільська міська влада, підпорядковані їй структури, розробляючи стратегічний план на випадок виникнення проблем водопостачання в умовах війни та надзвичайного стану. Без сумніву, при цьому слід належне місце у ньому відвести й питанням упорядкування, відновлення функціонування у місті джерел громадського користування, які перебувають на балансі комунальних підприємств — управлінських компаній, котрим для проведення необхідних заходів віднайти відповідні кошти. Допомогу кам’янчанам у ремонті криниць, обладнанні їх електричними чи механічними насосами тощо мали б надати і промислові підприємства, будівельні компанії, інші організації та установи міста, підприємці.
Важливим є і встановлення біля джерел, особливо тих, які природного характеру й на які досить щедра кам’янецька земля, спеціальних інформаційних стендів про якість води, її придатність для споживання. Як зауважує лікарка-гігієністка Кам’янець-Подільського райвідділу ДУ «Хмельницький обласний центр контролю та профілактики хвороб МО України» Надія Канарчук, далеко не усяка підземна вода, яка виходить на поверхню, може бути питною і нешкідливою для здоров’я.
Надія Павлівна також розповіла, що державна установа, в якій вона працює, проводить щоденні моніторингові дослідження проб питної води з мережі міського водогону різних районів міста за показниками епідемічної безпеки та санітарно-хімічними показниками безпечності та якості. Щоквартально робиться аналіз питної води з резервуарів поверхневого водозабору річки Дністер та артезіанських свердловин Мукшанського, Біланівського та Смотрицького підземних водозаборів. За їхніми результатами всі вони відповідають вимогам державних санітарних правил і норм.
А ось дещо іншу ситуацію показує експертиза джерел громадського користування. Скажімо, з п’яти взятих лише цього місяця в них аналізів, у двох, зокрема «Біля орла», що в сквері Лебедине озеро, і де містяни полюбляють не лише затишком насолодитися, а й влітку спрагу втамувати і на перехресті вулиці Північної та Нігинського шосе вода має завищений вміст нітратів і заборонена для споживання, насамперед дітьми. Крім того, цьогоріч проведено моніторингові дослідження 28-и проб питної води колодязів сіл, які входять до складу Кам’янець-Подільської міської територіальної громади, у 12 із них було встановлено відхилення і де нітратне забруднення перевищує норму від 1,1 до 9 разів.
Словом, комунальникам міста, старостам сіл, депутатському корпусу потрібно докласти максимум зусиль, аби привести у належний стан наявні на території громади всі водні джерела. Звичайно, криниця чи природне джерело — не стовідсотковий вихід із становище, яке непередбачувано може скоїтися, але в разі необхідної потреби стануть у нагоді не одному містянину.
Gismeteo 
