Надрукувати
Категорія: Економіка
Перегляди: 1494

Ще півтора сторіччя тому німецький вчений, хімік Ю. Лібіх чітко сформулював наслідки прогресуючої втрати родючості грунтів. Він зазначив, що причиною виникнення і занепаду націй є розкрадання родючості грунту, яке зумовлює їх загибель, чи підтримання цієї родючості, яке забезпечує їхнє життя, багатство і могутність. Тому причину загибелі Римської імперії учений вбачав у фосфатному виснаженні землі її африканських колоній. Тож створення сильної і незалежної держави на «оскальпованій землі» з деградованими грунтами — стратегічна примарність. Тому їх охорона є одним із найгостріших питань сьогодення як України в цілому, так і Хмельниччини, зокрема.
Про проблеми деградації нашого національного багатства та шляхи їх розв’язання розмовляємо з директором Хмельницької філії ДУ «Держгрунтоохорона», кандидатом сільськогосподарських наук Валерієм Гаврилюком.

— Валерію Борисовичу, які вони, грунти нашого рідного краю, чи дійсно маємо найбільше чорноземів в Україні?
— Слід відзначити, що Хмельниччина — одна з найбільш аграрно перспективних областей України, і земельні ресурси в економічному потенціалі області відіграють провідну роль. Раціональне, високоефективне їх використання є запорукою збільшення виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, базою для виходу із соціально-економічної кризи.
За своїм складом грунтовий покрив області досить строкатий, неоднорідний, що зумовлено зональними особливостями природних факторів ґрунтоутворення. Якщо коротко, то поширеними є чорноземні і опідзолені грунти. Перші займають площу понад 37 відсотків, чорноземи опідзолені та темно-сірі опідзолені розповсюджені на площі більше 36 відсотків, решта — сірі і світло-сірі опідзолені, дерново-підзолисті, лугові.
— Які райони можуть похвалитися найкращими чорноземами?
— Насамперед це Волочиський, де чорноземи типові становлять майже 90 відсотків сільгоспугідь, Теофіпольський — 80,7 відсотка, Старосинявський — 71,6, Чемеровецький — 49,5, Красилівський — 44,7 відсотка, в яких середній вміст гумусу у верхньому шарі 3,5-5 відсотків. Чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені складають основну масу грунтів у Старокостянтинівському, Ярмолинецькому, Хмельницькому, Городоцькому районах зі вмістом гумусу 4 — 3 відсотки. Із вмістом гумусу 1,5-2,5 відсотка зі зниженою природною родючістю грунти характерні для Віньковецького, Деражнянського, Славутського, Новоушицького районів.
— Відомо, що сфера сільськогосподарського виробництва базується на унікальній властивості грунту — родючості. Хто контролює та визначає цей стан?
— Ці функції ось уже протягом п’ятдесяти років здійснює агрохімічна служба області — наразі наша філія ДУ «Держгрунтоохорона». Обстеження сільськогосподарських угідь проводимо з періодичністю раз на п’ять років за параметрами родючості грунтів і рівнем антропогенного забруднення. На основі цих показників за 100-бальною шкалою і виводиться загальна оцінка землі в балах. Середній оціночний бал грунтів Хмельниччини — 48 балів.
Зокрема, грунти Волочиського району мають 60 балів, Теофіпольського — 56, Чемеровецького — 55, Старосинявського — 54, Красилівського і Городоцького — 53, а ось Славутського, Деражнянського, Віньковецького, Летичівського, Новоушицького — 34-39 балів.
— Нині науковці-  аграрії, громадськість б’ють на сполох, що внаслідок недбалого господарювання українська земля з кожним роком все більше й більше виснажується, втрачає свою родючість, що багатющий український чорнозем — це вже міф. Що ви можете сказати з цього приводу?
— Вони мають рацію. Для підтвердження мовленого наведу такі факти: у 1882 році природознавець, основоположник наукового генетичного ґрунтознавства та зональної агрономії Василь Докучаєв провів дослідження чорноземів Подільської губернії. Нам визначено показник вмісту гумусу в грунтах двох пунктів, розташованих на території сучасної Хмельницької області — Ямполі і Полонному, де побував вчений. Так ось, порівняння результатів досліджень експедиції В. В. Докучаєва з результатами наших агрономічних досліджень показало, що в грунтах Ямполя вміст гумусу зменшився з 3,73 до 2,66 відсотка. Тобто, за 120 з лишнім років на 1,07 абсолютних відсотка, або 38 тонн з одного гектара за весь період і на 0,31 тонни з гектара щорічно. У грунтах Полонного, відповідно, цей показник становить 2,7 і 2,26 відсотка.
    Середній же вміст гумусу в грунтах області складає 3,05 відсотка. Краще забезпечені органічною речовиною землі Волочиського району — 5-4,12 відсотка, Старосинявського, Красилівського, Старокостянтинівського районів — 3,87-3,55 відсотка. Бідні на гумус грунти Славутського, Віньковецького, Новоушицького, Деражнянського районів, де його вміст становить 2,0- 2,8 відсотка.
     Словом, з кінця 80-их років і до цього часу грунти області втратили близько 0,25 абсолютних відсотка гумусу, або щорічно його зменшується на 0,6 тонни на гектар. А що таке гумус — це органічна речовина, найважливіша складова грунту, її кількісний і якісний склад є інтегральним показником родючості. Тобто, нема гумусу — нічого чекати високого врожаю.
— А яка основна причина зменшення цієї цінної поживи в грунті?
— Не секрет, що останніми роками наші подільські чорноземи нещадно експлуатуються. Унікальний грунтовий покрив, яким ми володіємо, з кожним роком інтенсивно виснажується. Більшість розпайованих земель здано в оренду на короткостроковий період. Як наслідок, не всі землекористувачі зацікавлені в збереженні родючості ґрунтів, що спричиняє порушення сталого природокористування. По-друге, де братися гумусу, якщо не вноситься органіка, а де її взяти, коли як в Україні в цілому, так і в нашій області нанівець зведено поголів’я худоби. Не сприяє накопиченню чи відновленню органіки інтенсивний обробіток, ерозія, надмірне насичення сівозмін просапними культурами, невеликий відсоток багаторічних трав у структурі сівозмін.
— У переважній більшості агроформувань області тваринництва немає взагалі, відтак і органіки. Що є її альтернативою?
— Основним джерелом нагромадження органічних речовин є культура польових рослин. Їх кореневі і післязбиральні рештки. З рослинними рештками у типових сівозмінах надходить більше органічних речовин, ніж з гноєм. Важливим джерелом поповнення органічних і мінеральних речовин для рослин, запасів вуглецю, як матеріал для утворення гумусу — солома. З однієї її тонни в грунт надходить 800 кілограмів органічних речовин. В умовах дефіциту органіки особливої актуальності набирають використання зелених добрив (сидератів), посів багаторічних трав, особливо бобових.
Також однією з причин деградації землі, відтак спаду родючості і недобору урожаю є кислі грунти. За результатами агрохімічного обстеження на Хмельниччині вони займають близько 30 відсотків площ. Причина — незбалансоване застосування мінеральних добрив, різке зменшення органіки й, безумовно, нехтування хімічною меліорацією — внесенням вапнякових добрив, які нейтралізують надмірну кислотність, забезпечують рослини кальцієм і магнієм. І це тоді, коли в нашій області вапнякових матеріалів більш, ніж достатньо. Чималі їхні запаси в Кам’янець-Подільському, Чемеровецькому, Білогірському районах.
— Так що є багато шляхів розв’язання накопичених за останні роки проблем збереження якості землі-годувальниці…
— Потрібно лише з усією відповідальністю, по-господарськи ставитися до її використання, думати не тільки про власне збагачення, про вершки, а й що залишимо нащадкам у спадок.