Протестні майдани, як правило, збирають представників різних професій, але не аграріїв. Адже робота міцно тримає їх біля землі та ферм, де не передбачені ні вихідні, ні відпустки. І все ж минулого тижня зал обласної філармонії, де зібралися представники сільського господарства краю, переважно — фермери, був переповнений. Найболючіші питання обговорили, а затим вийшли на площу, приєднавшись до багатолюдного зібрання, де знову висловлювали свою тривогу й обурення.
Олександр Герасимович, фермер із села Маків Дунаєвецького району, розповідає, що об’єднатися їх змусила небезпека, яка нависла над українським селом. Зволікання та байдужість можуть накликати велику біду, тому й вирішили дрібні та середні сільгоспвиробники звернути увагу влади і жителів області на серйозну проблему.
Фермер пригадав той час, коли на Хмельниччині облогували землі, поростали густим бур’яном. Справжні патріоти села потроху взялися розчищати площі, орати, сіяти і створювати фермерські господарства. По суті, саме вони стали рятували село у 90-х роках від безгосподарності, безладу, що міцно обплутали його.
— Коли земля була вкрай занедбана, — продовжує Олександр Пилипович, — вона практично нікого не цікавила. Зате тепер, коли може грянути дозвіл на продаж земель сільськогосподарського призначення, хитрі ділки заворушилися, продумуючи різні махінації.
Величезним потрясінням для фермерів та інших сільгоспвиробників Макова стало, за їхніми словами, зухвале переманювання власників земельних паїв до новоствореного в області «Агрохолдингу-2012». Його представники пропонували селянам, котрі мають земельні паї (інші їх не цікавлять) за укладання з ними угоди чималі кошти, кажуть, п’ять тисяч гривень. А ще розкидалися обіцянками вдвічі збільшити виплату за кожен пай, допомагати грішми при народженні дитини та витратами на поховання.
У Макові та ближніх селах, де населення підтримує своїх фермерів, цих непроханих зайд прогнали. Адже кожен знає, що саме місцеві сільгоспвиробники дбають про розвиток соціальної сфери села, підтримку місцевого населення, створюють робочі місця, допомагають розв’язувати назрілі проблеми. Сумнівно, висловлюють думку, що чужинцям болітиме те, до чого не торкалася їхня рука, де не докладали сил і де ніколи не житимуть. А їхня обіцянка-цяцянка, яку нереально виконати.
«Та чи вистачить тями жителям інших територій не піддатися спокусі і не пристати до пропозицій «Агрохолдингу-2012», який створив мільярдер Олександр Герега? — ставить риторичне запитання голова асоціації фермерів та землевласників Хмельницької області Анатолій Мендрик. — Якщо поласяться збіднілі селяни на тимчасовий «заробіток», то надалі можуть взагалі залишитися голими-босими, і ніхто вже про них не подбає».
Фермери Леонід Черевичник із Хмельницького району, Зігмунд Ланге з Красилівського, Леонід Стецюк з Теофіпольського та багато інших озвучують ще одну проблему. Байдужість держави до аграрного сектору і до фермерів зокрема, ставить їх на межу виживання, як і саме село. Ціни на техніку, запчастини, пальне, мінеральні добрива та засоби захисту рослин стають непідйомними. Складні кліматичні умови не дають можливості отримувати заплановані врожаї. І якщо у європейських країнах на кожен гектар ріллі фермери отримують дотацію у 250-400 євро, то в Україні — нуль. Та наші трудівники і з цим мирилися. Аж поки не дізналися про просто таки вбивчі наміри скасувати спецрежим з оподаткування сільгоспвиробників. Таким рішенням держава губить тих, хто годує країну, переконані вони.
Якщо зашморг різних випробувань звузиться біля шиї аграріїв, хто ж тоді дбатиме про українське село та працевлаштування людей? Адже досі ця відповідальність лягає на плечі місцевих сільгоспвиробників.
Gismeteo 
