Близько десяти мільярдів гривень заощадили вітчизняні підприємці лише цього року від спрощення системи бізнесу. До 2020 року ця сума зросте до 60-85 мільярдів, оцінила економію голова Державної регуляторної служби України Ксенія Ляпіна. Днями вона побувала у Хмельницькому, взявши участь у семінарі для представників бізнесу та влади області «Правові можливості бізнесу впливати на регуляторну політику».

За чверть століття існування незалежної України владці усіх щаблів встигли наплодити безліч усіляких регуляторних актів, які лише заважають нормальному розвитку малого підприємництва, а відповідно — всієї економіки держави. Причому, незважаючи на боротьбу з бюрократичними заборонами, вони мають тенденцію до самовідновлення. Ксенія Ляпіна нагадала, що після перемоги Помаранчевої революції у 2005 році вдалося відмінити близько чотирьох тисяч регуляторних актів. Але значна частина з них «реінкарнувала». Наразі служба, яку вона очолює, розпочала чергову звитягу з бюрократією, що заважає бізнесу. До прикладу, кількість контролюючих органів скорочена з 79 до 32; стрімко зменшилася кількість перевірок бізнесу. Так, у другому кварталі 2013 року «контролери» приходили на підприємства 297,8 тисячі разів, 2014-му — 211,6 тисячі, а 2015-го — лише 33,8 тисячі.
Як заважають працювати контролюючі органи, мабуть, може розповісти кожен підприємець, а тим часом саме малий бізнес — «хребет економіки країни, — наголосив радник голови торгово-промислової палати України Дмитро Ляпін, виступаючи на семінарі. — Міфи про провідну роль великого бізнесу він сам і нав’язує українцям». Аби переконати присутніх, фахівець навів суху статистику та дані податкових органів. Саме малий і середній бізнес дають більше сімдесяти відсотків податкових надходжень до зведеного бюджету, шістдесят відсотків обсягу реалізованої продукції також припадає саме на «малий». 7,5 мільйона працюючих українців (а це більше половини) задіяні в малому та середньому бізнесі. А втім, чим менше підприємство, тим дорожче йому вартує державне регулювання.
Дмитро Ляпін риторично запитав: були у владі дніпропетровські, потім донецькі, нинішні (яких ще зарано називати вінницькими, бо, мабуть, мале населення у наших східних сусідів — не вистачає людей посісти всі «смачні» посади) — а щось змінилося? Отож! «Перепробували різні влади, — зазначив він, а краще не стало». Тому, маючи посаду старшого наукового співробітника Національного інституту стратегічних досліджень, він підкреслив своє право висунути гіпотезу: інститут влади не залежить від людей, відповідно, він сам по собі організований не дуже вдало. Це якщо м’яко висловитися. Влада має опікуватися людьми, а не ускладнювати їм життя різноманітними бюрократичними заборонами. Життя бізнесу повинно бути максимально дебюрократизовано, переконаний Дмитро Ляпін.
Причому останнім часом і влада має бути у цьому зацікавлена, особливо місцева. Чому? Ксенія Ляпіна нагадала, що в процесі децентралізації все більше повноважень передаватимуться на місця, у тому числі й пов’язані з регуляцією бізнесу. Але наскільки це влада усвідомлює?! Річ у тім, що окремі підприємства нашого краю мають намір перереєструватися у столиці — відтік податків з області. А ми маємо максимально сприяти приходу бізнесу в область, аби відрахування залишалися в наших громадах. Як? Спрощувати їм життя! Мінімум бюрократії та регуляції — шлях до залучення капіталу та виробничників. Може, ми ще побачимо кумедну ситуацію, коли не бізнес нестиме хабарі владцям, а чиновники ходитимуть до підприємців із конвертами, аби вони не змінювали місце реєстрації.
Як розповів Дмитро Ляпін, кожний регуляторний акт можна оцінити в грошовому еквіваленті. Точніше — втрати від нього. Так, в Європі спеціально розроблено SME-test, який дозволяє вирахувати затрати бізнесу від запровадження нових обмежень. І жоден акт не приймуть, поки його не буде протестовано, не здійснять усі підрахунки втрат від введення обмежень. Вітчизняні науковці розробили його аналог — М-тест, що може стати інструментом відстоювання бізнес-спільнотою своїх інтересів в боротьбі з запровадженням нових регуляцій. Торгово-промислова палата України розпочинає його пілотне впровадження.
Але наскільки об’єктивно використовується це тестування? До прикладу, запровадження реєстраторів розрахункових операцій (РРО), або, простіше кажучи, касових апаратів прорахували. Дмитро Ляпін зазначив, що перехід на РРО коштуватиме підприємцям 40 мільярдів гривень, а очікувані надходження після запровадження апаратів становитимуть 15-20 мільярдів. Ніби висновок очевидний — неефективно! Але…
Дехто з учасників семінару звернув увагу на результати тестування, які були у розданих матеріалах. Виявляється, що РРО вартістю 7,5 тисячі гривень обійдеться підприємцю у… 70,967 тисячі гривень на рік. Звідки ж узялася така шалена сума?! Поглянемо на найбільшу статтю видатків — «витрати на звітування/найм бухгалтера для подання періодичної звітності». Знаєте скільки нарахували зарплатні бухгалтеру, аби він обслужив касовий апарат? 42 тисячі гривень! З такими запитами треба ще найняти вантажника, аби носив за бізнесменом цей РРО, та натискача кнопочок. А ще прибиральницю тисяч на 15 за рік, щоб пил з нього здмухувала.
Звісно, прораховувати (у грошах) переваги-недоліки кожного бюрократичного документа потрібно. Але ж не так, щоб в учасників засідання з’являлися ніяково-здивовані посмішки від результатів тестування.