На початку осені обласним центром прокотилася чутка – тушонка  Деражнянського плодоконсервного заводу «засвітилася» в зоні АТО.

Скарга на м’ясні консерви надійшла від 128 гірсько-піхотної бригади. Деражнянський продукт, як зазначили військові,  м`яко кажучи, паскудний: мало м’яса і багато жиру з водою. Після цієї антиреклами ми поспілкувалися з директором підприємства Романом Грицаком.

Безпосередньо з Міноборони і Держрезервом справ завод не мав – тушонку купила київська фірма. Що вона далі робила з консервами, за це директор деражнянського підприємства відповідальності не несе. Його версія: підставили конкуренти. Так це чи ні, сказати важко, адже сама тушонка «проробила» довгий шлях від Деражні до солдатів на передовій і пройшла не через одні руки. Спеціалісти ж стверджують, що підробити консерви – справа не надто важка.
У Міністерстві оборони повідомили: «Згідно з договором, укладеним Міністерством оборони України, послуги із забезпечення продуктами харчування у районі виконання завдань 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади Сухопутних військ ЗС України (де вилучено зображені на фото консерви) надає ТОВ «Геус-Груп». Зазначені м’ясні консерви доставлені до бригади в період з 31 серпня по 1 вересня 2015 року. Під час огляду виявлено окремі банки з ознаками бомбажу (здуття), незначної кількості вмісту м’ясної складової та перебільшення вмісту жиру. Ці м’ясні консерви вироблені ДП «Деражнянський плодоконсервний завод» на замовлення ТОВ «Гран-терра» м. Київ, згідно з ДСТУ 4450:2005, дата виробництва: 28.04.2015, серія: 2 01В А 1017uа, термін придатності – 4 роки». У міністерстві обурилися і твердо пообіцяли вивести на чисту воду недобросовісних постачальників, покарати їх штрафними санкціями і більше не укладати з ними жодних контрактів.   
А ниточка в цій неприємній історії розмотувалася так: виготовлені Деражняським ПКЗ консерви спершу були продані  ТОВ «Гран-терра». Потім вони потрапили на передову через іншу фірму — ТОВ «Геус-Груп». Інформаційні «гулі» від скандалу посипалися саме на голови деражнянців. Прикро зазначити, але деражнянське підприємство не вперше фігурує в подібних скандальних історіях. У 2014 році (ще при попередньому директорові) теж зафіксована неприємна ситуація. В листопаді 2014 року бойовики ДНР захопили як  трофей в українських військових у районі Донецького аеропорту ящик тушонки виробництва Деражнянського ПКЗ. Поплювалися ДНРівці – дивувалися «жирній воді» в банці і відсутності м’яса. Російські ЗМІ добряче поглумилися тоді над рівнем забезпечення армії «карателів». В нас історію замовчали, мовляв, російські журналісти пописують казна-що. Але факт залишається фактом.
 Не будемо далі говорити про скандал з тушонкою і не будемо з’ясовувати, хто «напартачив», бо встановити це насправді дуже важко, принаймні, для журналістів. Однак після подібних скандальних історій виникають інші запитання – на кшталт: чому потрібно стільки посередників, аби продукція дійшла від виробника до солдата на передовій?
Ми зверталися з листом до Міністерства оборони стосовно того, чи накладалися обіцяні штрафні санкції на недобросовісних посередників.  На жаль, розбиратися в історії з неякісними консервами ніхто не став. У Міноборони лише відписалися, що «Геус-Груп» продовжує постачати армії продовольство у числі фірм, з якими відомство співпрацює. Загалом ексклюзивне право на постачання продуктів харчування мають чотири фірми: ТОВ «Геус-Груп», ТОВ «Авіка», ТОВ «Укрпродакордор» та ПП «Артек-Союз».
Не стверджуємо, що вони аферисти, але ці структури сумнозвісно відомі. Всі «світилися» в різних корупційних схемах закупівель продуктів для армії і не лише. Всі контори мають сумнівне реноме: почали співпрацювати з Міноборони ще за часів Януковича і оборонне відомство досі, як не дивно, не проводить тендерів, продовжуючи працювати з «перевіреними часом» партнерами. А питань до цих фірм тільки більшає. Скандали з неякісною продукцією, яку вони продають армії, не поодинокі. Та й цінова політика, м`яко кажучи, дивує. Ці компанії-прокладки заробляють мільйони гривень лише на посередництві.
Ось маленький приклад зі згаданої нами справи про тушонку. Банку м’ясних консерв Деражнянський завод продавав «Гран-терра» за ціною 28 грн. за штуку. «Гран-терра» пропонувала цю продукцію Держрезерву (утім, контракт виконаний не був) вже за ціною 35 грн. за банку. Сім гривень на банці (навіть з урахуванням транспортних витрат), погодьтеся, – непогана маржа. Є великі сумніви, що «Гран-терра» продала «Геус-Груп» деражнянську тушонку за ті ж 35 грн., а останні, в свою чергу, не накрутили ще кілька гривень, продаючи Держрезерву. От і весь «воєнний» бізнес.
У листі від Міноборони, який ми отримали, зазначається тільки один факт, коли відомство мало договір із заводом, який виготовляє тушонку. І це був одиничний факт закупівель для комплектації сухих пайків. Тушонку купували у чернівецького ТОВ ТПК «Грін Рей». Втім це лише поодинока практика.
Загалом виходить парадокс: держава виділяє десятки мільйонів гривень на харчування військових, але  дуже формально цікавиться самим процесом. Яка продукція, за якою ціною, їстівна вона чи ні – начхати, аби тільки кошти виділялися та освоювалися. Після скандалу з деражнянською тушонкою ніхто не провів розбору польотів. Чиї консерви насправді? Хто «накосячив»? Кому за це відповідати? Все залишилося без відповіді. Постраждав трохи, щоправда, імідж Деражнянського ПКЗ.
Можете сперечатися, але логіка забезпечення харчами Червоної армії була набагато прагматичніша. Тоді міноборони працювало виключно з реальними виробниками продукції (окрім того, що мали власні військові радгоспи, що, до речі, було теж дуже правильно). Кожен голова колгоспу, якому приходила рознарядка виготовити на замовлення армії стільки-то молока чи м’яса, чудово знав – краще не «дуркувати». Те ж стосувалося і директорів заводів. Усі чудово розуміли свої обов’язки. Механізм крутився просто і надійно. Чому б Міноборони України не почати практикувати співпрацю лише з реальним виробниками? Очевидно, корупціонерам, які обсіли армію і висмоктують ресурси, це не вигідно. Постраждають від такої схеми тільки вони, корупціонери.