У «Світовому індексі голоду» Україна втрапила до десятки країн, які за останні роки скоротили показники недоїдання серед населення. Такі дані обнародували міжнародний інститут досліджень продовольчої політики, гуманітарні організації Welthungerhilfe і Concern Worldwidе у Берліні.
Впевнений, не одного українця ця інформація потішила. Ще б пак! Хоч щось та й є з позитиву в країні, з якого мало б випливати, що ми стали якісніше харчуватися, збільшили у своєму щоденному раціоні асортимент продуктів, забуваємо, що таке недоїдання. Разом з тим уявив іронічну посмішку та подив на обличчях багатьох співвітчизників. Насамперед тих, які отримують мінімальну пенсію (таких в Україні близько 8 мільйонів) чи зарплату 1378 гривень, або – взагалі нічого.
А ще пригадав нещодавню розмову з жінкою, яка в нас на мікрорайоні щодосвітка вибирає зі сміттєвих баків пляшки, макулатуру, ганчір’я, металобрухт, словом усе, що можна продати і заробити таку-сяку копій-чину.
– Спочатку було соромно ходити по смітниках, як не як, працювала все життя нормувальницею на заводі, тому і знайомих багато, але, як кажуть, голод не тітка. Як доводиться виживати на одну пенсію, відомо лиш мені і Господу Богу, – ділиться наболілим старенька. – Якщо на комунальні послуги ще є субсидія, то на ліки, транспортні витрати, найнеобхідніші товари першої необхідності, не кажу вже на продукти харчування – ніц. Ви запитайте мене, коли я востаннє їла борщ із м’ясом чи рибу? Звичайно, могла б інколи якусь дещицю вділити з пенсії на ці «делікатеси», але лиш подумаю, як нелегко доньці одній без чоловіка на дві тисячі гривень зар-платні з двома дітками, то полізе мені в горло те м’ясо? Краще дітям віддам зекономлену копійчину, їм ще рости. Я обійдусь і супчиком, засмаженим цибулькою на олії, картоплею запаслася ще з осені, заквасила 30 кілограмів капусти. Так що якось перезимую. Аби війна швидше закінчилася…
Як не прикро, але людей, які опинилися в ситуаціях, подібних моїй співбесідниці, у нашій, багатющій на працелюбів, прекрасні чорноземи, сприятливі кліматичні умови державі, не сотні тисяч, мільйони. І це тоді, коли в 2014 році хлібороби України зібрали понад 63 мільйони тонн зернових, трохи менша врожайність була в минулому році, хоча врожай пшениці є рекордним – 27 мільйонів тонн. Тож на 43 мільйони населення України скільки ж то можна утримувати худоби, свиней, птиці, виробити якісних, за нормальною собівартістю продуктів, не купувати по 80-90 гривень кілограм м’яса, 20-25 гривень 200-грамову пачку вершкового масла з домішками пальмової олії, 50-80 гривень за кілограм продукту, який називається ковбасою чи по 10 гривень літру майже обезжиреного молока, по 8-10 гривень буханець хліба.
Звичайно, голодними ми не ходимо, але чи ситі? Через убогість гаманців, скромні потреби та невибагливі смаки свого раціону, в якому хліб посідає одне з головних місць – свідчення про зростання бідності, українці сьогодні відмовляють собі у найнеобхідніших для збалансованого харчування продуктах, насильно стають вегетаріанцями. А якщо і споживають м’ясо, то замість якісної яловичини чи свинини – здебільшого, дешеву курятину, замість фруктів – картоплю (українські яблука невдовзі доженуть у ціні африканські банани). Морська риба, цитрусові, вартість яких сягає захмарних цін, з’являються на столі практично лише на великі свята. Не кожному по кишені навіть вже й тюлька. За даними Держстату, споживання яловичини нашими співвітчизниками за 20 років скоротилося майже втричі, а ціни на більшість продуктів за останні 5 років зросли на понад 60 відсотків і не перестають шокувати своїм випередженням зарплат і пенсій, а кожен похід в магазин перетворюється на нервовий стрес. Не секрет, що багатьох подолян рятують овочі, вирощені на власних городах чи дачних ділянках. А ось поголів’я великої рогатої худоби зменшується з кожним роком катастрофічно. Скажімо, у Кам’янець-Подільському районі за роки незалежності воно скоротилося більш ніж у десяток разів. Парадоксальним є той факт, що нині діти чи онуки, які мешкають у містах, звідти ж привозять своїм батькам чи бабусям у село, окрім інших продуктів харчування, і …молокопродукти. І це не дивно – у багатьох селах залишилося лише по кілька корів.
Без сумніву, незбалансованість нашого харчування, його збідненість на білки, різну вітамінну продукцію не може не викликати тривогу в медиків, оскільки за цією проблемою виникають проблеми із здоров’ям. І не тільки людей старшого віку. Завітайте у будь-яке відділення поліклініки й побачите, скільки ж то там на прийомах 30-50-річних. Якось мені повідали члени медичної комісії військкомату, що у 18-20-річних юнаків, незалежно міських чи сільських, уже цілий букет хвороб, у тому числі й худорба, або навпаки – зайва вага. Подібні проблеми виникають і в хлопців під час проходження медичної комісії під час вступу до Кам’янець-Подільського ліцею з підвищеною військово-фізичною підготовкою. І, як розповів заступник директора цього навчального закладу з виховної роботи підполковник Всеволод Рябокляч, провчившись буквально кілька місяців, отримуючи збалансоване харчування та маючи відповідне фізичне навантаження, ліцеїсти набирають необхідну для їхнього віку вагу.
Немає сумніву і в тому, що якість харчування безпосередньо впливає і на тривалість життя людини. Не є секретом і те, що у жителів країн Євросоюзу вона на 10 років більша, ніж в українців. Досадно, але Україна наразі посідає 150 місце серед 223 країн світу за показниками тривалості життя. У минулому році пішли засвіти понад півтори тисячі мешканців міста над Смотричем та району. Я поцікавився у міському та районному РАЦСах, до якого віку в основному доживали кам’янчани? Виявляється, переважна більшість із них топтала ряст менше 70 років.
Прикро, але ось такі вони сумні та невтішні реалії нашого життя, ще болючіше те, що як і «попереднікі» на чолі з «проффесором», котрі в працювали на свою «сім’ю», так і нинішні можновладці продовжують жити за принципом – «не хлібом єдиним». Інакше чим можна пояснити той факт, що в Україні керуються споживчим кошиком, вміст якого не змінюється з 2000 року і на основі якого вираховують розмір мінімальних зарплат і пенсій.
Нещодавно народний депутат України, член комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики і продовольства Андрій Вадатурський (до речі, син відомого аграрія, Героя України Олексія Вадатурського, директора ТОВ СП «НІБУЛОН», яке орендує на Кам’янеччині землі та отримує одні з кращих врожаїв на Поділлі), в інтерв’ю виданню AgroNews.ua відзначив, що вміст нинішнього споживчого кошика не задовольняє навіть мінімальні потреби людини. Вартість цього кошика за нинішніми цінами становить від 4 тисяч гривень. І це при тому, що багато життєво важливих товарів і послуг взагалі не включені у цей перелік. Народний обранець також сказав, що Кабмін погодився переглянути вміст споживчого кошика й доручив чотирьом відомствам зробити науково-громадську експертизу його складових. А взагалі, аби нормально існувати, нашому співвітчизнику необхідно на місяць не менше 7000 гривень.
Що ж, можливо, настане час, і кожен із нас матиме можливість витрачати таку, а то й більшу суму коштів на те, щоб жити, харчуватися, як у Європі, не вести мову про недоїдання в аграрній країні.
Gismeteo 
