Минув рік, як завершилася кількарічна історія незаконного продажу тваринницького комплексу села Олешин Хмельницького району. Прикро, але справедливого, остаточного рішення суд так і не прийняв. Незважаючи на наші законні аргументи, суд спромігся залишити справу без розгляду. Хай і так. Це дало нам змогу продовжити реконструкцію і відновлення виробництва на комплексі. А також не витрачати даремно кошти і час на суди різних інстанцій (Вінниця, Житомир, Київ, Рівне, Львів).
У непростому минулому році господарствам вдалося зібрати непоганий врожай, чи не найкраще в області розрахуватися з власниками земельних паїв. Завершили реконструкцію тваринницьких приміщень в селах Осташки та Черепова. Відпрацьовується технологія утримання та відгодівлі свиней. Днями завезли елітне свинопоголів’я. Тривають роботи і на тваринницькому комплексі.
Щоб не виникало запитань, що я вказую на два господарства, поясню: ТОВ «Нові аграрні технології» та ТДВ «Олешинське», об’єднавши фінансові і матеріальні ресурси під одним керівництвом, працюють разом уже більше 10 років. Склався єдиний колектив працівників і спеціалістів. І хоч сучасне законодавство чітко не визначило процедури об’єднання різних суб’єктів господарювання, така ситуація аж ніяк не перешкоджає нашій виробничій діяльності.
Та ось в переддень нового року довідуємося, що покупець тваринницького комплексу ТОВ «Новопроммонтаж» розпочав оформляти документи на право власності на приміщення. Виникає цілком вмотивоване запитання: якщо справа розпочалася ще 2008 року і закінчилася згаданим уже рішенням суду рік тому, якщо закон на боці покупця, то чого він вичікував такий час? До речі, спроба отримати документи на право власності вже була. Але покупцеві тоді цілком законно було відмовлено. Що ж сталося тепер, які нові права набув покупець?
Змушений коротко нагадати минулі події та деякі обставини справи. Перш за все, хто він — покупець тваринницького комплексу? Яке він має відношення до сільськогосподарського виробництва? Нам довелося зустрітися в крихітному, орендованому ним куточку коридора(!) приміщення заводу «Термопластавтомат». Крім комп’ютера, невихованої працівниці, та кількох стільців, там нічого більше не було. Що заявлений покупець замишляв робити на тваринницькому комплексі в Олешині? А ось що! В перерві одного з минулих судових засідань представник покупця заявила (дослівно): «Какіє там котеджі, там навозом воняєт і загажено всьо». От яка доля чекала на комплекс. Звичайно, шістнадцятигектарна площа, до якої підведені майже всі комунікації, поряд водойма, зупинка поїзда, кілька кілометрів до міста — дуже ласий шматок.
А хто ж продавець? З великими труднощами нам вдалося вияснити потаємні сторони цієї оборудки. Свого часу існувала фірма «Мультісервіс». Що за законом мала б вона зробити перед продажем об’єкта? Перш за все, пересвідчитись, хто є фактичним власником майна. А це зробити дуже просто: звернутися в БТІ або зайти в реєстр і з’ясувати, який режим земельної ділянки, чи є державний акт на право власності на земельну ділянку, на якій розташований тваринницький комплекс, і на кого він виданий. А там чітко вказано призначення цієї ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. І зміна цільового призначення таких земель заборонена законом.
То хто ж наважився так вільно обійтися з вимогами закону? А він, закон, передбачає оцінку майна, яке виставляється на торги. І одразу ж виникає запитання: як комплекс вартістю в декілька мільйонів гривень та земельною ділянкою, ще й в такому місці, завартував аж 500 тисяч гривень? До того ж площа приміщень занижена на 6300 квадратних метрів! По суті, вкрадено цю виробничу площу. Нас, господарів, на торги не пустили. І ми побачили документи вже за результатами торгів. Там для форми нібито були два покупці. Але якась дивна одностайність учасників торгів, бо як розцінити той факт, що їхня заявлена ціна на об’єкти вартістю 60-70 тисяч відрізняється на 10-15 гривень? То чи можна вважати, що такі торги були взагалі, не кажучи про їх законність? Проте державний виконавець їх затвердив.
Що ж було далі? Згаданий вже продавець мав би отримати від продажу кошти і негайно перерахувати на депозитний рахунок Державної виконавчої служби. І лише тоді державний виконавець мав право затверджувати матеріали торгів. Але маємо те, що маємо. Згодом виявилося, що коштів надійшло менше половини. А продавець, цей «Мультісервіс», раптом оголосив себе банкрутом і невдовзі зовсім зник, звичайно, з грішми від продажу комплексу.
На превеликий жаль, ці та інші факти судом просто проігноровані. Та і прокуратура обмежувалася простими відписками. Коли ми вказували на порушену норму закону, нам заявляли, що вона не діє, тобто користуватися нею сьогодні вже не можна. Коли ж ми посилались на нині діючі норми, у відповідь чули, що на час тих подій такий закон ще не існував. Тоді діяли інші закони. Прикро, але це — реалії сьогоднішнього нашого життя.
Повертаємося до подій нинішніх. Маючи на руках документи нової реєстрації, разом з адвокатом С. П. Пасічником розшукуємо нотаріуса, який вчинив ці протиправні дії. Знаходимо у модерний офіс нотаріуса Юлії Віталіївни Желіховської на вулиці Зарічанській в обласному центрі. Яке було її здивування, коли ми показали копії виданих нею документів. Розрахунок, очевидно, був простий: сільські невігласи не додумаються зайти в державний реєстр (доступ до якого відкритий), і побачити вчинене. А тим часом будуть видані всі документи, і спортивної статури хлопці в камуфляжах прийдуть як нові повноправні хазяї на комплекс. Це типова, добре відпрацьована процедура рейдерського захоплення майна.
Ведемо розмову з нотаріусом. Показуємо свідоцтва на право власності на тваринницький комплекс, надаємо витяг з державного реєстру, де вказаний власник ТОВ «Нові аграрні технології». Витяг з того ж реєстру, у якому пані Желіховська зареєструвала об’єкти комплексу, але вже на іншого власника. Ані свідоцтва, ані реєстрові записи стосовно власності ТОВ «Нові аграрні технології» не анульовані. Тобто, вони є законними. Тоді як нотаріус, маючи доступ до згаданого реєстру, реєструє майно на нового власника? Адвокат С. П. Пасічник нагадує встановлені законом, іншими нормативними документами вимоги, що обов’язкові при вчинені нотаріальних дій при реєстрації нерухомого майна.
І ще одне. Історія з комплексом в Олешині декілька років на слуху в області. Численні публікації в ЗМІ, передачі по телебаченню, напевно, відомі були і нотаріусові. У вільному доступі є судові рішення. Це мало б насторожити нотаріуса. Та і самого покупця можна було б запитати: чому тільки тепер реєструються об’єкти? І все стало б на свої місця. Чому цього не зробив нотаріус? Хіба не знав, що допущені ним порушення мають ознаки криміналу? Чому нотаріус не витребував передбачених законом документів? Питання і знову питання…
А що чуємо у відповідь? Є протоколи торгів, є довідка Державної виконавчої служби. І все. Пані Желіховська, хіба цих документів достатньо для реєстрації нерухомості, та ще й такої? А як бути із земельною ділянкою та чітко визначеним законом її цільовим призначенням? Цікавимося довідкою Державної виконавчої служби. Нотаріус передає її зміст: був такий судовий спір, суд залишив справу без розгляду. Власник майна ТОВ «Нові аграрні технології». І все. То яка це підстава для реєстрації? Швидше, навпаки — це засторога щодо реєстрації. Спроба ознайомитися з цією довідкою в самій виконавчій службі не увінчалась успіхом. Тоді виникає запитання: навіщо видавалася така довідка? Чому виконавча служба втручається в процес реєстрації майна? Нею ж закрите виконавче провадження, закриті й судові справи. І взагалі, хто затребував цю довідку?
Після зустрічі в нотаріуса, в той же день, ми звернулись в прокуратуру області з метою відкриття кримінального провадження стосовно описа них подій. Є відомості, що прокуратура області направила наше звернення за приналежністю, в прокуратуру Хмельницького району. Дана і вказівка щодо пов- ного дослідження обставин справи та детального інформування обласної прокуратури. Спливає термін, за який прокуратура повинна вчинити певні дії. Поки таких дій не видно. А в останні дні з’ясувалося, що з реєстру щезли записи щодо внесених зареєстрованих там п’яти об’єктів комплексу. Хто і чому це зробив? Залишаються ще свідоцтва про реєстрацію прав власності. Їх так просто анулювати не вдасться, бо їх може скасувати тільки суд.
Нас хочуть знову втягнути в новий судовий процес, сподіваючись, що там доконають. Не вдасться, бо ми це вже проходили. Тому десятки працівників, підготовлених до роботи на комплексі, організували цілодобове чергування, залучено додаткову професійну охорону. Тому нікому, незважаючи на будь-які мандати, значки на лацкані, посади, звання чи погони, ми не дамо знищувати село.
Закономірно виникає запитання: за що борються олешинці? Мабуть, у владних кабінетах ще пам’ятають наші численні звернення з приводу комплексу. У них ми не просили кредитів, пільг чи субсидій, підрядників та матеріалів. Нам допомагають зарубіжні партнери, вкладаючи власні кошти в розвиток сільського господарства України. Хіба для району, області та й держави загалом зайві 40-50 робочих місць, виробництво додаткової конкурентноздатної сільськогосподарської продукції, вкладень в соціальну сферу села, надходження податків та інших платежів до б’юджету?
Багатьох можновладців, причетних до ситуації і проблеми з комплексом, вже немає у відповідних високих кріслах та кабінетах. Але, на жаль, відчувається, що започатковані ними методи продовжують діяти.
Нині тривожить і обурює ситуація, описана нами. Разом з тим, повільно, але змінюється життя. Прийшли у владу нові люди. До них ми звертаємося: не робіть помилок минулого, не допускайте руйнації аграрного сектора економіки — надійного фундаменту держави, її незалежності, добробуту і благополуччя всього народу України. Люди сподіваються на вашу підтримку.
P. S. Наша газета протягом останніх років постійно інформувала на своїх сторінках про цю проблему. Ми й надалі стежитимемо за розвитком подій та повідомлятимемо читачів, як складатиметься ситуація щодо тваринницького комплексу в Олешині.
Gismeteo 
