Курси валют

«Подільські вісті» вже писали про складну ситуацію, яка склалася на ДП «Нігинський кар’єр». Нагадаємо, що Міністерство агрополітики і продовольства намагається звільнити з посади директора підприємства  Миколу Ткача (правомірність цього рішення пан Ткач оскаржує в суді). Трудовий колектив протестує проти зміни керівництва і не допускає на підприємство нового директора, призначеного міністерством. Тож чому чи  кому кісткою поперек горла став Микола Ткач?

Зайнявши пост директора держпідприємства, Микола Ткач уважно вивчав ситуацію на кар’єрі. Простіше кажучи, почав вивчати факти зловживань  попередніх директорів, які за цілковитої німоти профільного міністерства допомагали приватним структурам «наїдатися» за державний кошт. Саме це не на жарт стурбувало як годувальників, так і тих, кого вони годували.
Звісно, враховуючи конфлікт інтересів, будь-яку інформацію, яка використовується сторонами протистояння, потрібно сприймати обережно. Утім документи, які «Подільським вістям» передали на держпідприємстві, не є примітивним пасквілем. Це — серйозні викладки, підкріплені фактами і цифрами, з якими важко сперечатися.
Документація про різні зловживання, порушення і махінації не ексклюзивна. Про неї чудово відомо всім, у тому числі  —  поліції і податковій інспекції.   Розказати про всі оборудки на Нігинському кар’єрі не вистачить сторінок газети. Розповімо лише про наймасштабнішу і «найкоштовнішу» аферу, яку прокрутили «папєрєдніки».  
Чимало вдалих махінацій і схем приховуються у малопомітних деталях. Це і стає гарантією їх успішності. У 2011 році ДП «Нігинський кар’єр» (в особі тодішнього директора Карамзіна В.І.) та приватне підприємство «Вертикаль 857» (власник Юрій Вергілес), підписують договір на виконання земельних робіт. «Вертикаль» зобов’язувалася власними силами здійснити підготовчі роботи на нігинському родовищі, тобто, — зняти верхні шари ґрунту, аби дістатися до корисних копалин вапняку. У 2012 році підписується аналогічний договір з тією ж «Вертикаллю 857» (за підписом в. о. директора кар’єру К. М. Іванова ). У 2014 кар’єр знову підписує аналогічний договір з іншим приватним підприємством з клонованою назвою  «Вертикаль 737» (власник, як ви вже здогадалися, той самий). Згідно з усіма цими договорами також передбачалося, що «вертикалівці» будуть купувати у нігинців глину, яка знімалася з ґрунту, аби отримати доступ до видобутку вапняку.
Здається, все виглядає логічно, — держпідприємство замовляє роботи з розробки родовища і продає добуту глину, отримуючи додаткові кошти. Але усі чудеса приховані в малопомітних моментах отих, на перший погляд, зрозумілих і потрібних договорах. По-перше, жоден із трьох договорів не був погоджений з профільним міністерством, яке є фактичним куратором кар’єру. Тільки з його погодження можуть підписуватися будь-які папери з приватними фірмами. По-друге, відповідно до акту обстеження кар’єрного поля Нігинсько-Вербовецького родовища від 19 серпня 2014 року, жодних повноцінних розкривних робіт на ньому не проводилося. Однак, за свої «послуги» «вертикалівці» отримали більше 20 мільйонів гривень за чотири роки послуг, які начебто надавалися.
Далі більше. Під час тієї ж перевірки родовища виявилося, що «вертикалівці» зняли шар чорнозему і докопалися лише до глини, яка їх і цікавила від початку. Приватні фірми викопали та вивезли з території підприємства більше одного мільйона кубометрів глини. Більшу частину її «вертикалівці»  купували у нігинців, але не було підписано жодної товарно-транспортної накладної. У 2012 році кар’єр продавав сировину за ціною 1,34 гривні за тонну, у 2013-2014 роках – 1,40 гривні за тонну. Всього приватні фірми купили і вивезли 634490,36 тонн глини. Кар’єр заробив трохи більше одного мільйона гривень. Однак, поки державне підприємство продавало сировину за копійки, «Вертикалі» перепродували її Кам’янець-Подільському цементному заводу за таким прейскурантом (без урахування ПДВ): у 2012 році – 28,39 гривень за тонну; 2013 рік – 33,33 гривні за тонну; 2014 рік – 45 гривень за тонну. А тепер озброїмося калькуляторами і порахуємо, скільки б Нігинський кар’єр заробив коштів без «допомоги» посередників. Чесно кажучи, суму виручки, а фактично  — збитків страшно виводити ручкою. За найскромнішими підрахунками це, як мінімум, 30 мільйонів гривень.
Натомість, при попередніх керівниках нігинці ще умудрилися заборгувати «вертикалям», а сукупний борг підприємства зараз складає 18 млн. гривень, через що кар’єр є фактичним банкрутом. Більше того, згідно з проведеними інженерно-геодезичними вишукуваннями та планами топографічного знімання, на кар’єрі підрахували, що у 2011-2014 роках «Вертикаль 857» та «Вертикаль 737» необліково та самовільно вивезли приблизно 876427 тонн глини. Знову ж, з урахуванням реалізації цієї продукції самотужки, держпідприємство могло б отримати близько 40 мільйонів гривень (без ПДВ і з урахуванням ціни, за яку «вертикалі» продавали сировину). За таких умов «Нігинський кар’єр» мав би бути успішним, прибутковим підприємством, яке розвивається. Натомість надра, які за Конституцією належать народу України, стали чудовою інвестицією у бізнес окремих персон.
Голими і босими в результаті залишилися люди, прості трудівники. Працівники кар’єру розповіли, що, аби приховати цю та інші афери на держпідприємстві, колишні керівники  В. В. Ковальов та  К. М. Іванов викрали первинну бухгалтерську документацію за період з 01.01.2011 року до 15.07. 2015 року. Також зникли установчі документи та печатки.
В головному управлінні поліції Хмельницької області підтвердили, що кримінальне провадження за низкою зловживань і махінацій на ДП «Нігинський кар’єр» розслідується поліцією. Утім, конкретних результатів поки немає. Трудовий колектив кар’єру впевнений, що їх підприємство готують до приватизації. Покупець неодмінно знайдеться, бо запасів родовища вистачить ще на десятки років активної розробки. Разом з приватизацією у небуття можуть відійти усі зловживання, схеми, факти крадіжок, яких назбиралося не на одну кримінальну справу. Чи буде втілений у життя цей сумний сценарій — велике питання. Як мовиться, покаже час.