Актуальні проблеми розвитку легкої промисловості та можливості виходу на ринки ЄС обговорювали на круглому столі у Хмельницькій торгово-промисловій палаті представники влади, бізнесу, контролюючих органів, освіти, громадськості та ЗМІ. Тема актуальна і цікава як для регіону, так і для всієї країни. Хмельниччина сьогодні є не тільки торговою столицею України (відома своїми гуртовими ринками), але має великий потужний промисловий потенціал для розвитку виробництва та створення нових точок економічного зростання. Саме ідею вивчення існуючих можливостей для створення нових кластерних структур у сфері легкої промисловості на Хмельниччині та започаткування пілотного проекту з виходу на ринки ЄС в Україні окреслила віце-президент Конфедерації дизайнерів та стилістів України Голда Виноградська.
І це не випадково. Адже саме Хмельниччина є родоначальником кластерного руху в Україні і має великий досвід зі створення кластерів. Одним з перших кластерів був швейний. Про основні засади формування кластерних структур, проблеми створення та історії успіху доповів присутнім член-кореспондент Національної Академії Наук України, проректор Хмельницького Національного університету, професор Михайло Войнаренко. В Університеті діє кафедра технології та дизайну швейних виробів, створений студентський Дім моделей, відкрито музей, де представлені кращі розробки ідей у сфері легкої промисловості — переможці світових конкурсів. У місті є й мережа училищ професійно-технічної освіти, що готує кваліфіковані кадри для швейних підприємств. Бізнес-середовище регіону налічує до десятка підприємств легкої промисловості, що випускають продукцію, яка експортується за кордон, в тому числі і до країн ЄС. Багато з них мають власну торгову марку та вкладають значні кошти в просування бренду, підкріплюючи високою якістю та доступною ціною виробів.
Оцінюючи загальне співвідношення «кваліфікована робоча сила — оплата праці», можна стверджувати, що Україна має великий потенціал у цьому сенсі. Хмельниччина може стати унікальним логістичним центром для країн ЄС та виробляти якісну та конкурентноздатну продукцію для закордонних партнерів. Питання постає тільки в інвентаризації існуючих виробничих ресурсів та готовності до співпраці через об’єднання зусиль. Ось тут і виникає низка проблем, що потребують негайного вирішення, а саме: значна кількість підприємств легкої промисловості знаходиться в «тіні», і скільки їх там — достеменно невідомо. За останніми розрахунками європейських експертів, рівень тіньової економіки в Україні за 2014 рік сягнув позначки 40 відсотків, між тим, відмітка в 30 відсотків для будь-якої країни вважається критичною.
Виплата зарплатні у «конвертах» та не оформлення робочої сили відкривають можливості для внутрішньої міграції кваліфікованої робочої сили між підприємствами, створюючи проблеми конкурентноздатності робочих місць на виробництвах, що працевлаштовують офіційно та сумлінно сплачують податки, наповнюючи бюджети усіх рівнів.
Разом з тим, кількість та терміни підготовки кваліфікованих швачок у наших професійно-технічних закладах не задовольняють потреби підприємств. Сьогодні самі виробничники пропонують власні розроблені методики для підготовки швачок за три місяці, а не три роки, як це відбувається зараз. Вже сьогодні підприємства готові праце- влаштувати 200-300 осіб, яких неможливо знайти на ринку праці, тому виникає питання перебудови та вдосконалення всієї системи професійно-технічної освіти в країні. Саме від виробничих потреб робітничих кадрів на підприємствах повинне формуватись державне замовлення для освітян.
А ще було би дуже добре, аби механізми стимулювання підприємців, що створюють робочі місця та готові офіційно працювати, знаходили своє відображення у пільговому кредитуванні, фінансовій підтримці експорту. Надання можливості громадським організаціям прийняття участі у присвоєнні кваліфікаційного розряду по відповідним професійним напрямкам через створення експертних комісій із числа виробничників-роботодавців та видачі відповідних посвідчень, спростило би процедуру підготовки та працевлаштування кадрів. Коли вигідніше буде працювати відкрито, коли перевіряти будуть тих, хто створює тіньову економіку в державі, а не тих, хто офіційно зареєстрований і намагається працювати сумлінно, не очікуючи допомоги, розраховуючи тільки на власні сили, тоді буде можливо побудувати систему, в якій довіра бізнесу до влади буде суттєвою. Тоді з’являться фінанси для розвитку науки та впровадження інноваційних досягнень і для забезпечення соціально-економічного розвитку територій.
Кластер, крім об’єднання зусиль влади, бізнесу, громадських організацій, це, перш за все, висока ступінь довіри усіх і кожного один до одного. Це прописані правила гри, дотримання яких можуть забезпечити лише глибоко відповідальні та порядні люди. Таких на Хмельниччині і в Україні багато. Саме тому, за сприяння влади, Хмельниччина розпочинає створення Ради стейкхолдерів (з англійської — зацікавлені сторони) з розвитку легкої промисловості, намагаючись стати основою великого всеукраїнського руху за відбудову цієї галузі, успішний її розвиток в Україні та створення потужного експортного потенціалу за кордон.
Gismeteo 
