З відомим на Славутчині аграрієм Андрієм Теслюком зустрілися погожої днини біля поля з добротною озиминою, яка цьогоріч радує господаря. Аби вродило рясно, керівник СГК «Улашанівський» поспішає підживити рослини азотним добривом. Взявши стеблину озимини, і нам показує, де формується майбутній колос…

— У нашому господарстві близько півтори тисячі гектарів ріллі, — розповів хлібороб. — Найбільше вирощуємо пшениці, озимого ріпаку. Непогані прибутки приносить і горох, ячмінь, кукурудза. Майже сім гектарів залишили під гречку. Незабаром почнемо її сіяти.
Щороку тут піклуються про сівозміну, вирощують селекційні сорти зернових. А начальник управління сільського господарства Славутської райдержадміністрації Михайло Грицик за- уважив, що й врожайність у СГК «Улашанівський» на лідируючих позиціях у районі. До прикладу, торік тут збирали і по 52 центнери ріпаку на круг, а горох вродив по чотири-п’ять центнерів з гектара…
Звісно ж, гарною підмогою керівнику та більше сорока його працівникам є потужна сучасна техніка: два трактори «Джон Дір» з усім необхідним обладнанням, три імпортні комбайни, інші агрегати. Попервах доводилося брати кредити, проте останніх чотири роки зуміли примножити капітал та не грузнути у борговій кабалі.
На сьогодні середня заробітна плата у працівників «Улашанівського» близько чотирьох тисяч гривень. Погодьтеся, це зовсім непогано для села, адже не кожен і в місті має таку платню. А механізатори заробляють ще більше — до семи тисяч гривень на місяць, комбайнери — понад вісім… Крім того, мають можливість безкоштовно навчатися керувати сучасною технікою.
— Хоча душа більше прикипіла до рослинництва, діди-прадіди працювали на землі, та й сам маю вищу агрономічну освіту, починав з бригадира у місцевому колгоспі імені Чапаєва, все ж задумуюсь над розвитком тваринництва, — відхилив завісу перспектив Андрій Ростиславович. — Приміщення сьогодні — не проблема: за два-три місяці можна побудувати комплекс… Аби лиш зиск мати від своєї праці.
Недарма керівник заговорив про новий напрям роботи — радий би розвиватися, сіяти більше культур, пробувати вирощувати нові. Проте тільки й має отих селянських паїв з чотирьох довколишніх сіл: Улашанівки (звідкіля родом), Перемишля, Вачіва та Губельців. Багато земель орендує крупний агрохолдинг. Тож, аби не тупцювати на місці і розвиватися, саме час робити ставку на тваринництво.
А до інновацій Андрію Теслюку не звикати — перший у районі відмовився від природного газу, аби сушити зерно. Сушарку обладнав двома теплогенераторами, які працюють на соломі. Вже третій сезон поспіль економить на блакитному паливі. Стверджує, що це втричі скоротило витрати господарства. Отакі вони — світлі голови та роботящі руки наших фермерів.