Друк
Категорія: Орбіта краєзнавця
Перегляди: 243

Цього року селу Михля Ізяславського району виповнюється 500 років з часу найдавнішої писемної згадки.

Михля, під назвою с. Михолской, як маєток княгині Олени Заславської, дружини князя Івана Заславського, згадується в акті від 31 грудня 1520 року. В листі князь Костянтин Острозь-кий до княжни Олени Заславської обіцяє дати їй належне задоволення за збитки, завдані в її маєтках його підданими острозькими міщанами. Зокрема, князь Острозький повідомляє, що боярин княгині Яцек Путринський від її імені доповідав йому, що його острозькі міщани «Пущу Вашої Милості Радосельську вирубували на будованнє, противку Псирова і Цвітохи, цього боці Горині і теж про те Вашої Милості боярин жалував, іж в середворе мужики Белотинськії у Вашої Милості землю уходячи округ, Святого озера, Деражной і Шебиного і у Михольськую з вівцями, дерево бортноє рубають з бчолами» (Деражною називали східну частину Славути). Після смерті княгині Олени, село Михля стає власністю її сина князя Кузьми Івановича Заславського. У 1534 році 28 квітня король Сигізмунд зажадав князя Іллі Острозького, воєводи Троцького, старости Брацлавського і Вінницького до себе на суд по скарзі на нього князя Кузьми Заславського за образи, які чинить князь Острозький в його маєтках. Серед переліку образ значиться, між іншим, що піддані кн. Острозького в «Мекотце (с. М’якоти) і Белотинці (с. Білотин) «бидло своє у пущу його (кн. Заславського) Мехольськую і Радошинськую угонювали».
У 1881 році на кошти прихожан у селі збудована дерев'яна, на кам'яному фундаменті церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці з дзвінницею. У селі була ще одна дерев'яна, цвинтарна церква в ім'я Святого Великомученика Димитрія, побудована у 1861 році на кошти місцевого селянина Єремії Бернадського і при допомозі парафіян.
Церковно–приходська школа поміщалася в громадському будинку, на утримання якої прихожани виділяли 200 рублів на рік. Учнів у 1890 році було 34 хлопчики і 4 дівчинки.
В кінці ХІХ століття в селі була паперова фабрика, яка постачала папір у Почаївську друкарню, а також винокурний і пивоварний заводи. Дворів у селі було 99, у яких проживало 946 селян.