Не мав чоловік на старості літ клопоту (хоч за 76 років пережив не одне лихо – згадати, то в очах темніє) і надумав життя собі полегшити. Земелька праці хоче, а сили вже не ті. Тож вирішив Іван Сидорович у помічники залучити техніку. І вийшло, як у бувальщині. Пам’ятаєте, пішов на ярмарок бідний селянин купувати коня. Приглядався, прицінювався і… злакомився на циганського.
«Диви, — каже чорноокий, — не кінь, а змій». Чи то його словами замакітрила поганська душа, чи наслала мару — нехай тобі ковінька! Але вийняв із кишені грошенята («Дешево даю»!), розплатився, взяв за повідок зажурену тварину і погнав з ярмарку.
Купець ще не встиг вийти за місто, а коняка стала, вибачте, випустила гази з тіла… Вирячив очі селянин: «Що за дивина? Виглядала вгодованою, а стала сухореброю шкапою. Ох, брехло, накачало помпою стару кобилу, повітря вийшло і маєш опудало». Журиться нещасний: кінь не годний ні до роботи, ні повернути хитрому власнику.
Отак трапилось і з Іваном Томчуком. Третього червня з Великих Зозулинець поїхав автобусом до Красилова. Та прямісінько до «Мото-площадки» (так фірма зветься). Чемно вислухали відвідувача, гарненько розповіли, пояснили, прихвалили, та переконливо, по-діловому, що в покупця розм’якло серце. Як же можна засумніватися, завагатися, якщо Степан (на візитівці фірмовій – ні прізвища, ні по батькові) порожняк не гонить? До того ж, радить купити товар за «хорошу ціну».
— Ну, думай, дєд, та пошвидше. А ні, читай інструкцію. Ось, чорно по-білому написано: «Это новая приводная машина, ее дизайн вобрал в себя преимущества различных сельскохозяйственных машин…» Далі, щоб не ламати язика (доки писатимуть по-московськи?), добродушний відвідувач промугикав по складах, що мототрактор «Зубр» має «великі можливості» і «переваги»: економія палива, легкість в експлуатації і т.д. І довірчий підсумок: «Виходячи з принципу «Репутація і вимоги клієнта — понад усе, ми обслуговуємо нашого покупця добросовісно і безвідмовно». Одне слово, сервіс вищого класу! І. С. Томчук спокусився. Це вам не якась там циганська кобила! «Купляю», — гордовито мовив чоловік. Степан схопив ручку і на півчистому листку інструкції написав:
м/т ZUBR 180LUX – 57200 гр.
коса м/т – 7270 гр.
плуг 2 – кор. – 1200 гр.
обприскувач м/т – 3600
Господар техніки не жадібний, Івану Сидоровичу знижку зробив на 270 гривень (на косі не було паска). Тож прошу, шановний ви наш, викласти всього 69 тисяч. І чекайте сьогодні на доставку техніки.
Підприємець Степан слова дотримав.
— Та чомусь привезли тоді, коли було темно, — пригадує «щасливець» Іван Сидорович, — скинули мої покупки на подвір’я і бувайте здоровенькі — дорога не жде. Я вирішив випробувати тракторець уранці.
А вранці піднесений настрій у покупця зовсім зіпсувався. По-перше, замість моделі на 180 кінських сил продавці підсунули 150. І та виявилась неякісною. Таким чином було завищено ціни на мототракторець, косу і обприскувач. По-друге, почав заводити «Зубр» — не дається. Тимчук так і сяк, а нічого не виходить. Зателефонував – прибув хазяїн. Якось завів «скаженого» «Зубра», але той димів, як чорт дорожнім порохом. Та й передача не увімкнулася.
— Як побачив те Степан, чкурнув до машини і гайда, — продовжує виливати біду Іван Сидорович. Відтоді збагнув, що його обманули. Зітхнув: «Без вогню пече, спати не можу. Два місяці видзвонював продавцеві. Щоб повернув мої гроші, а техніку забирай. Але Степан не реагував на мої мобільні дзвінки. Разів із 15 їздив автобусом на мотоплощадку, але марно. Що робити? Ніби є тракторець, а використати його на городі – катма!»
Питаю, ви переводили кошти за куплену техніку чи розраховувались готівкою?
— Готівкою. — відповідає. Де квитанція?
— Не видали. Правда, на інструкції, над переліком товару і цін, посередині листка припасували круглу печатку фізичної особи – підприємця с. Лагодинці Красилівського району пані Лариси Володимирівни. Але хіба це можна назвати офіційним документом? Більше того, при з’ясуванні дізналися, що печатка не дійсна вже більше року… От і вийшло, наче в прислів’ї: трапилось сліпій курці бобове зерно, — і тим удавилась.
А що скаже реалізатор Степан? Мовчить його мобільний телефон.
Іван Сидорович – як на гарячій пательні, не сидиться, нервує, бідкається:
— Горобці і ті «сміються» з мене… Гей би нечистий привів на ту «Мото-площадку». І ось маю не муки на руки, а на голову.
P. S. Редакція газети «Подільські вісті» разом зі своїм передплатником просить вважати цей матеріал офіційним зверненням до Управління захисту прав споживачів у Хмельницькій області і з нетерпінням чекає їхнього коментаря з приводу наведених вище фактів.
Gismeteo 
