Проґавити можливість зустрітися з Дмитром Вовком, головою Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було б неприпустимо. Коли представника «Подільських вістей» запросили до Києва, де мав відбутися брифінг очільника Комісії, звісно, ми радо ухопилися за цю можливість. Подивитися в очі, послухати людину, чий підпис стоїть під усіма документами, що «подарували» нам божевільні розцінки на тепло, воду, електрику, — чудовий шанс ще раз спробувати з’ясувати позицію столичних можновладців у тарифному питанні. Принаймні зрозуміти, чим вони керуються, коли заганяють нас у злидні.

Влада порахувала, що за десять років через занижені ціни на газ, який ми усі споживали, Україна втратили 53 мільярди доларів, що пішли здебільшого до кремлівського «Газпрому». Ці десятки мільярдів могли б витратити, вважають в Києві, на підвищення добробуту українців. Якщо відверто, то це видається певним маніпулюванням цифіррю. Бо, як не рахуй, іноземному постачальнику довелося б платити, якщо не безпосередньо з бюджету, який ми й наповнюємо, то з наших кишень через тарифи. Хоч верть-круть, хоч круть-верть. У будь-якому випадку пересічні українці за цей газ платили б. Не олігархи ж зі своєї особистої кишені! Нинішнє твердження владців, що на піку доплат за газ та тепло бюджет витратив у 2014 році 120 мільярдів гривень, а встановлення єдиної для всіх, «справедливої» ціни на блакитне паливо — 6879 гривень за тисячу кубів, дозволить заощадити держскарбниці 80 мільярдів, теж дещо суперечливе. Це не Україна заощадить, а з нас витягнуть усі ці десятки мільярдів здирницькими тарифами. Вже рахували, скільки вам доведеться віддавати за тепло в зимовий період? Тисячу гривень на місяць? Дві? А може, й три? Звісно, збільшивши тарифи на газ уп’ятеро за останні два роки, можна наповнити бюджет за рахунок українців. Але про яке ж заощадження 80 мільярдів у масштабі всієї країни йдеться? З наших гаманців ці гроші витягнуть! Тарифи спрацьовують як прихований податок!
Влада цьогоріч штучно збільшила ціну на вітчизняний газ ПАТ «Укргазвидобування» з 1,6 гривні за куб до 4,9 гривні і половину цієї суми забиратиме до бюджету як рентні платежі. Хіба не своєрідний податок, знову запитаємо? Ось і наповнили бюджет з наших коштів, які сплачують українці за газ... А тепер час повернутися до питання: хто ж винен у здирницьких тарифах».
На зустрічі з представниками регіональної преси Дмитро Вовк зазначив, що відсотків на сімдесят розмір тарифу залежить від органів місцевої влади. Підкреслю: місцеве самоврядування, за його словами, має нести більшу міру відповідальності за шалені тарифи! Чому? Він відповів, мовляв, від них залежить призначення керівника комунального підприємства; планування роботи; питомі втрати; затвердження норм споживання; затвердження теплового графіка, встановлення ставок місцевих податків; орендна плата за землю тощо. Ніби пунктів багато, так? Але на тариф це вплине мізерно. Не вірите? Погляньмо хоча б на розцінки найбільшого теплопостачальника області —       КП «Хмельницьктеплокомуненерго». Тариф з липня становить 1006,26 гривні за гігакалорію без ПДВ. Яка найважливіша частка у складовій тарифу? Правильно — вартість газу. Він закладений на рівні 831,25 гривні (переконатися в цій та інших цифрах можна на сайті Національної комісії, що здійснює держрегулювання, за адресою www.nerc.gov.ua/data/filearch/teplo/taryfy/naselennia/Taryfy_teplo_naselennia.pdf). І скільки не шукайте, не побачите, щоб призначення керівника, норми споживання, місцеві податки суттєво вплинули на вартість тепла. Цифри чітко показують: понад вісімдесят відсотків тарифу — це плата за газ, розцінки на який влада зробила захмарними!
Хіба не злочин проти власного народу раптово підіймати ціни на вітчизняне паливо більш ніж утричі до світового рівня. На якій підставі? Всі розмови про те, що в нас й так найдешевший газ (окрім Білорусі) в Європі, — смішні, бо все треба сприймати у порівнянні. Так, ми сплачуємо «лише» 257 доларів за тисячу кубів, а німці, до прикладу, 800, французи — 855, італійці — 906. Але ж зарплатня в них 3-4 тисячі євро, а не 150, як на Хмельниччині в середньому.
Взагалі у столиці погано розуміють, що таке віддавати кілька тисяч гривень за тепло на місяць. А що їм, чиновникам, на теплих посадах? Скажімо, як керівник Нацкомісії Дмитро Вовк може уявити фінансові проблеми хмельничан? Справа в тому, що законодавство про Комісію передбачає зарплату її очільника на рівні… 50 мінімальних!!! Помножте 50 на 1450 гривень мінімальної зарплатні! Звісно,        отримуючи такі гроші, можна не зважати на ціни на тепло та газ у власній оселі. Тисяча гривень чи дві коштує тая гігакалорія, нехай навіть п’ять — яка йому різниця. А як бути звичайним людям?
Знаєте, коли з’явилася недовіра до тарифів, які встановлює Нацкомісія? Торік. Коли вони затвердили 7,18 гривні за кубометр газу для громадян, використавши неправильні цифри для розрахунку (докладніше див. «ПВ» №№ 10-11 від лютого, «Брехливі тарифи»). Нагадаємо, що у тариф заклали прогноз газоспоживання українцями на рівні 21,3 мільярда кубів (безпосередньо населення та підприємства теплокомуненерго для виробництва тепла громадянам), а насправді ми спожили 17,2 мільярда кубів. Похибка у двадцять відсотки не на нашу користь! Комусь це було вигідно? Може, хтось повинен відшкодувати торішню переплату за комунальні послуги? Це питання «Подільські вісті» й поставили Дмитру Вовку на брифінгу. Але чіткої відповіді не отримали, мовляв, це вже минуле, а нині діє ринкова ціна.
Ні! Зараз ціна на газ внутрішнього видобутку не ринкова! А штучно прирівняна владою до ціни імпортного газу. Процитуємо, що з цього приводу думають у столиці: «Відтак, оптова ціна природного газу для України становить 4942 гривні за тисячу кубічних метрів. Вона утворюється з урахуванням прогнозної ціни на німецькому газовому торговому майданчику (хаб NCG), вартості транспортування від NCG до західного кордону України через Німеччину, Чехію та Словаччину». Наш газ для нас же прирівняли за ціною до видобутого десь у сибірській тундрі (уявляєте, наскільки вищі там трудозатрати), а потім прокачаного за тисячі кілометрів до Німеччини, ще й додали прокачку в зворотному напрямку до українського споживача.
Це не ринкова ціна! Швидше штучно вигадана, аби перекласти гроші з гаманців українців до бюджету. І розповідати про те, що місцева влада має суттєве відношення до тарифотворення — це перевести хвилі обурення з Києва на місця. Вже за два місяці нам доведеться розраховуватися за новими цінами, віддаючи за комуналку тисячі гривень. Побачимо реакцію громадян на нові платіжки за тепло: криза неплатежів — ще м’який відгук на божевільні та несправедливі тарифи.