Кожне вітчизняне підприємство щодня, з ранку до вечора, працює над темою зниження, оптимізації собівартості своєї продукції. Тут і технічні, і організаційні питання. Конкурентноздатність продукції, а це співвідношення якості і оптимальної ціни, є головною складовою виходу на ринок, у  тому числі і на нинішній експортний — до Європи. Умови там жорсткі, якість має бути ідеальною, а щодо цін, то і на європейському ринку, і на інших вони мають тенденцію до зниження.

Й от за таких обставин вітчизняні підприємства мають вистояти, бути конкурентними, чітко виконувати контрактні зобов’язання. Та, на жаль, ми знову потерпаємо від підвищення цін на енергоносії протягом контрактного року. Так з першого січні до першого жовтня цього року вартість електроенергії зростала тричі, а з першого жовтня її підняли ще на 9,6 відсотка. Таким чином, з початку року електроенергія здорожчала на 23,9 відсотка, газ — на 16,3 відсотка!
Услід за цим, як правило, злітають вгору ціни на перевезення, водопостачання, комплектуючі та матеріали, інше.
Хто скаже, що можна на підприємстві ще знизити: зарплату, чисельність персоналу, аби залишатися конкурентно- здатним за ціною і не зупинитися? Як же витримати таку політику? Адже, практично, в усіх ступінь оптимізації досяг мінімуму: давно відсутні допоміжні цехи, служби, в переважній більшості — соціальна сфера, зникли секретарі, помічники, водії, інші, не задіяні безпосередньо на виробництві, працівники. В той же час кожному заводу потрібно проводити модернізацію, покращувати технології, бо це і якість, і продуктивність. Але і тут тупик. Де ж брати кошти для цього?
Наші конкуренти, наприклад у Німеччині, під 1%(!) можуть отримати кредит на розвиток виробництва. А у нас навіть за 30 і більше відсотків річних(!) це неможливо. Більшість сучасних підприємств — конкурентів у Західній Європі, один раз на п’ять років оновлюють обладнання, технології. Для наших підприємств такі можливості недоступні.
Енергетика, безумовно, важлива, базова галузь, але коли постає питання підняття ціни на енергоносії, чому не враховуються споживачі — вітчизняні виробники? До чого призведуть такі незбалансовані рішення?
Вітчизняні підприємства дають зайнятість сотням тисяч людей, забезпечують виплати на утримання їхніх сімей. Кошти від реалізації виготовленої ними продукції, окрім зарплати, йдуть на наповнення місцевих та Державного бюджетів, Пенсійного фонду. Промисловість — це базис будь-якої держави. І енергетика має це обслуговувати, тобто бути ефективною, а не просто прибутковою, тому що можна досягнути рівня суперприбутковості енергетики, при цьому вітчизняну промисловість остаточно «звівши в могилу»..
Цим листом звертаємося до уряду, народних депутатів України, керівництва Федерації роботодавців України, Українського союзу промисловців і підприємців, керівництва області та міст.