Славетна історія цього підприємства, яке нині має назву ПАТ «Красилівський машинобудівний завод», починається у далекому 1932-му. Попервах тут збудували майстерні з ремонту сільськогосподарської техніки, та під час Великої Вітчизняної війни вони були повністю зруйновані. Для їх відновлення знадобилося більше десяти років. Потім підприємство пройшло кілька етапів реструктуризації, розбудовувалося, освоювало випуск нових видів продукції та передові на той час технології, нарощувало виробництво, зводило житло та розвивало соціальну сферу. Відтак на початку 80-х тут працювало 2000 чоловік, а завод виробляв продукції на 50 мільйонів карбованців на рік...

З підприємством пов’язані долі багатьох тисяч людей — прекрасних спеціалістів, висококваліфікованих робітників. Більше півсотні передовиків були удостоєні високих державних нагород. Десятки сімей Красилова — це трудові династії заводу: Кизюни, Невінські, Новацькі, Вінцьковські, Оленківські, Жолкевські, Томусяки, Грабчуки, Войтовичі.
У 90-х, після розвалу радянської імперії, промисловість, як і вся економіка України, пережила глибоку кризу. Продукція, яка випускалася раніше на Красилівському машинобудівному, втрачає свого споживача, після чого завод практично зупиняється. Відновити роботу він зможе тільки через десятиліття.
У 2000-му відбувається максимальне перепозиціонування виробництва на опалювальну техніку, яка стала затребуваною на той час на українському ринку. І вже через рік обсяги виробництва зростають на 153 відсотки.
— Починаючи з 2003 року, ми вирівнюємо ситуацію, — розповідає голова наглядової ради ПАТ «Красилівський машинобудівний завод» Микола Бояршин. — Запорукою цього переродження стало чітке формулювання цілей та стратегії розвитку заводу, удосконалення внутрішніх бізнес-процесів. Що одразу позначилося як на стрімкому зростанні обсягів виробнитва, так і на реалізації.
У 2003-му зареєстрована торгова марка ATON (відтоді під нею випускається вся теплотехнічна продукція) та створена група компаній «ATON Group», яка об’єднала два заводи і дві компанії, що займаються реалізацією та сервісним обслуговуванням. Партнерам на ринку запропонували цікаві комплексні договори.
— І нині наша дилерська мережа, створена менеджерами «ATON Group», — це понад 2000 партнерів по всій Україні та за кордоном, — продовжує голова. — У той же час ми усвідомили, що не зможемо конкурувати, працюючи на обладнанні середини XX століття. На заводі трудилося 80 зварників, але і їм не під силу було виконати план. Почали залучати суміжників з населених пунктів Хмельниччини і навіть Вінниччини. Та все одно усе залежало від ручної праці. Тому визріло нагальне рішення — інвестувати в розширення виробничих потужностей та автоматизацію найбільш трудомістких процесів зварювання, збирання і фарбування: придбали роботи для масових зварювальних робіт, два комплекти координатно-пробивних пресів фірми Finn-Power, створили ділянки автоматизації найпростіших зварювальних операцій, збудували та запустили лінію автоматичного порошкового фарбування та конвеєрну лінію зі збирання побутових опалювальних котлів.
І якщо ще п’ятнадцять років тому на заводі не було жодного комп’ютера, бо для роботи на ньому неможливо були знайти фахівця, то нині на цьому виробничому майданчику 300 комп’ютеризованих робочих місць. Для вдосконалення обліку застосовані технології штрих-кодування. В управлінні виробництвом опалювальної техніки впроваджено сертифікаційну систему якості відповідно до міжнародних вимог ISO 9001-2001.
— Усього ж у розвиток технологій проектування і виробництва підприємства інвестували понад 10 мільйонів гривень! — наголошує Микола Бояршин. — Тоді ми потрапили в кабалу банківських кредитів нашої української фінансової системи, від якої, на жаль, й досі не можемо повністю звільнитися.
У 2006-му для подальшого збереження та розвитку заводу розпочали масштабну реструктуризацію. Зрозуміло, що майбутнє підприємства передусім залежало від тих, хто приймав доленосні рішення в цей важкий період. Перш за все це члени наглядової ради заводу А. І. Артазей і С. Р. Валієв та керівництво — М. О. Горенко, А. Д. Чайчук, О. В. Проценко, О. Т. Омелянюк, А. Б. Сизько, С. Й. Головня, В. А. Войтович, Б. Я. Гашевський. Колегіально й визначили чотири ключові показники, які слід взяти за орієнтири. А саме: задоволення споживачів продукцією машинобудування, здатність керівництва розвивати та мотивувати персонал, створення та розвиток високоефективних бізнес-процесів, зростання фінансового благополуччя акціонерного товариства.
— Для цього ми вирішили виділити в самостійні підприємства такі виробництва, продукція яких давала прибуток, — намагається детальніше пояснити ці процеси співрозмовник. — У результаті з’явилися ТОВ «Завод «Атонмаш» (виробництво побутових газових та електричних опалювальних приладів потужністю до 96 кВт), ДП «Завод «Котломаш» (виробництво промислових газових котлів, котлів на твердому паливі потужністю до 3 мВт та блочно-транспортабельних котелень), ТОВ «Красилівагромаш» (виробництво сільськогосподарських машин), ДП «Красилівхіммаш» (виробництво цистерн для нафтопродуктів); ливарний цех передано в оренду з правом викупу. І 2005-2016 роки показали, що така стратегія була правильною.
Вже у 2006 році ТОВ «Завод «Атонмаш» став переможцем Всеукраїнського конкурсу «100 кращих товарів України» аж у трьох номінаціях. Нині ж його продукція продається не лише на внутрішньому ринку, а й в усіх країнах СНД.
Економічна політика підприємства дозволяє виробляти якісне та доступне за ціною обладнання в широкому модельному діапазоні: котли різної конфігурації (від побутових до промислових), конвектори, колонки, котельні. У кожному продукті застосовуються технологічні інновації сучасних європейських виробників. А присутність партнерів компанії в кожному регіоні України та добре розвинений сервіс, роблять продукцію компанії доступнішою і привабливішою для українців.
ТОВ «Красилівагромаш» — це сучасне підприємство сільськогосподарського машинобудування з потужним виробничим потенціалом та інженерно-технічним центром. Окрім основних виробів — професійної грунтообробної техніки — завод виробляє причепи для легкових автомобілів, мотоблоків та міні-тракторів, обладнання для подрібнювання біомаси, ліфтове та нестандартне обладнання. Всього в лінійці продукції заводу кілька десятків виробів. Гордість — агрегати комбіновані передпосівні напівнавісні АКПН «Поділля» випускаються в 21 модифікації. Є попит на подрібнювачі рослинних решток ПРН — «Поділля», а також новинку – подрібнювач рослинних решток кукурудзи, соняшнику, ріпаку та баштанних — ПРС-6 «Поділля». Продукція заводу щодо якості та надійності відповідає найкращим зарубіжним аналогам, є конкурентноспроможною як в Україні, так і за її межами...
До речі, Красилівський машинобудівний вже вийшов на європейський ринок, створивши два спільних підприємства з польськими та португальськими виробниками. Так, зокрема, для розвитку виробництва і реалізації одностінних і двостінних стальних резервуарів ДП «Красилівхіммаш» спільно з відомою португальською компанією Petrometal Ida, що входить до групи Henriques&Henriques sa., створили ТОВ «Петрометал – Красилів». Вибір цього паритетного стратегічного партнера обумовлений тим, що він має великий досвід з виробництва таких ємностей. І нині нафтооператори в Україні залюбки купують красилівські резервуари.
— Миколо Івановичу, то, виходить, не все так погано у нашому домі, зважаючи на ось таке сьогодення підприємства, здобутки красилівських машинобудівників?
— Так. Якби... Якби ми не жили в країні, над економікою якої повис дамоклів меч. Персонал заводів катастрофічно старіє, а система підготовки кадрів не «поновлює кров», бо молодь не хоче іти на промислові підприємства. Метал і електроенергія зростають у ціні тричі за плановий рік.  Обладнання потребує модернізації, технологічні процеси — оновлення.  Розмови про створення сприятливого інвестиційного клімату залишаються на рівні балачок...
Звісно, легких часів не буває. За роки незалежності ми пройшли важкий шлях від планової до ринкової економіки. Але сьогодні потрібно думати і знаходити рішення для створення необхідних умов щодо інтеграції в світову економіку, доступу до передових технологій. Інакше навіть ось такі флагмани промисловості не матимуть майбуття.