Курси валют

Ніколи наша українська земля не зазнавала такого руйнівного впливу від діяльності людини, як в останні десятиріччя.
Якщо так рухатимемося далі, то неминуче матимемо екологічні катастрофи.

Зараз у критичному стані наші подільські ріки. Поверхневі води басейнів річок Случ, Горинь, Хомора, Південний Буг, Дністер характеризуються підвищеним вмістом розчинених органічних речовин, нітратів, марганцю, азоту, фосфору. Їх вміст перевищує гранично допустимі концентрації. Що це означає? Використовувати цю воду не можна ні в побуті, ні для розведення риб, тому що інакше отримаємо непередбачені інфекції. Вже сьогодні майже половина дітей мають проблеми із захворюваннями крові, алергічними та іншими розладами.
Що буде з наступними поколіннями, нашим майбутнім?
Катастрофою для життя є зниження лісового покриву. Про який експорт необробленої деревини може йти мова, коли Західна Європа заліснена на 37 відсотків, а Україна – лише на 17 відсотків, у т. ч. Хмельницька область – лише на 13 відсотків.
Окремі країни Європи – Албанія, Молдова в минулому році запровадили десятирічний мораторій на вирубку лісів. За самовільну вирубку лісів у Євросоюзі запровадили кримінальну відповідальність – до 10 років позбавлення волі. Там реалізовуються і фінансуються з бюджету програми з відновлення, посадки, догляду, лікування лісових масивів.
Протягом кількох останніх років науковці-екологи шляхом моніторингу спостерігають різке погіршення екологічного стану нашої області. Викликає занепокоєння той факт, що розміщення та будівництво екологічно небезпечних об’єктів на території області відбувається непрозоро, без публічних обговорень, громадських слухань та екологічних експертиз.
Саме з цих причин маємо конфлікти та протести наших виборців після будівництва акумуляторного заводу в місті Старокостянтинові, який належить до об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку.
Не стихли протести жителів міста Дунаєвець, де з грубим порушенням екологічного законодавства був введений в дію завод з виробництва пінополістиролу, який викидає в повітря шкідливі та отруйні речовини. Мешканці селища Понінка Полонського району та навколишніх сіл потерпають від екологічної катастрофи, спричиненої діяльністю місцевої картонно-паперової фабрики. У повітря щодня викидаються тонни сажі, здійснюється несанкціонований викид відходів у річку Хомора.
Не таких інвестицій чекала Хмельниччина, принаймні не бажає миритися з наполегливістю інвесторів економити на безпеці та здоров’ї наших громадян, ігноруючи природоохоронну та безпекову частину інвестиційних проектів. ані за останні роки, робимо невтішний висновок, що екологічна рівновага у Хмельницькій області різко погіршилася внаслідок масового вирубування комунальних агролісів, лісопосадок, неконтрольованого випалювання деревного вугілля, спалювання соломи та сухої рослинності.
Лише за минулий рік головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області зафіксовано 250 пожеж у природних екосистемах. А скільки ще не виявлено? Але до адміністративної відповідальності за це правопорушення притягнуто аж дві особи та накладено штрафних санкцій по 526 гривень.
Спалювання соломи та стерні – злочин проти українських чорноземів. Згорають органічні рештки, гине гумус, мікроорганізми, мезофауна, мікрофлора. Ґрунти втрачають родючість, розпочинається ерозія та опустелювання земель. А чадний канцерогенний газ – це загроза для здоров’я наших людей.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я Україна посідає перше місце в світі з найбільшою смертністю через забруднення повітря.
Науковці Академії аграрних наук України стверджують, що поєднання екологічних злочинів – спалювання соломи і внесення великих доз мінеральних добрив та пестицидів призведе до того, що через 20 років Хмельниччина із зони лісостепу перетвориться в степову зону з усіма наслідками.
Український аграрний бізнес неадекватно реагує на кліматичні зміни, обравши найлегший шлях. Чимало господарств, щоб мінімізувати втрати, переорієнтовуються на технічні культури, забуваючи про класичну сівозміну та необхідність розвивати тваринництво.
За обсягами вирощування ріпаку та соняшника Україна вийшла на перше місце в Європі. Експерти-науковці вже охрестили ці культури, як «екологічну зброю» проти нашої країни, що виснажує ґрунти, перетворюючи чорноземи на непридатні землі.
До речі, в Німеччині ще 30 років тому прийняли закон і заборонили спалювати солому та листя, порушників карають штрафом, який складає 50 відсотків вартості врожаю. А в скандинавських країнах – екологічні злочини за мірою покарання прирівняні до вбивства людини. Тому там дотримується ідеальний порядок.
Однак ми, українці, хочемо жити за європейськими стандартами життя, але звикли не виконувати закони, оскільки маємо дуже низьку правову культуру.
Окрім цього, на забезпеченні водними ресурсами позначається глобальне потепління.
В Україні пропадає вода! Зникають поверхневі води, маловодні річки, пересихають колодязі, притоки річок, джерела, струмки.
За одну добу наша область добуває до 200 тис. м3 води. Але аварійний стан водозаборів, артезіанських свердловин, водопроводів, каналізаційних мереж та очисних споруд приводить до забруднення зовнішнього природного середовища.
Обласна програма «Питна вода Хмельниччини» морально застаріла. Необхідно об’єднати зусилля провідних екологічних кафедр університетів області, територіальних громад, державних органів та розробити реалістичну програму, передбачивши першочергове фінансування всіх заходів, які включали б не лише будівництво нових водопроводів та очисних споруд, але й заходи з розчищення русел річок і дна водосховищ, укріплення берегів річок, реанімації меліоративних систем для підвищення рівня підґрунтових вод, екології питної води, очищення води і т. д.
А з метою збереження орендованих земель, разом з науковцями розроблені пропозиції щодо охорони орних сільськогосподарських земель, які унеможливили б псування, забруднення, засмічення, підпал сухої рослинності, інший шкідливий вплив на земельні ділянки через внесення змін до Закону України «Про оренду землі» (щодо охорони орендованої земельної ділянки), який спрямуємо до Верховної Ради України.
На завершення хочу сказати, що життя на землі існує лише завдяки тендітному балансу. Але все хороше коли-небудь закінчується, і якщо не втримати цей баланс... Ловлю себе на думці, що тоді цей тупиковий шлях у ставленні людини до природи зміниться, коли людство позбудеться егоїзму та жадібності. Розпочинати потрібно з себе….