Ця історія розпочалась ще у 2012 році, коли Олег Васильович Мизернюк, вирішив зайнятися фермерством. Рішення не було спонтанним. Адже має відповідну освіту, не один рік пропрацював у сільському господарстві – знає як ходити коло землі: коли зорати, посіяти, коли і чим підживити, коли зібрати, аби щедрими були врожаї. До того ж, на частині земель планував організувати пасовища.
Не відкладаючи справу в довгий ящик і зваживши всю відповідальність, він тоді звернувся до управління Держкомзему в Красилівському районі із запитанням: чи є вільні ділянки для ведення фермерського господарства? Невдовзі отримав відповідь, у якій, зокрема, зазначалося, що у результаті проведення інвентаризації земель на території Красилівського району є майже дві тисячі гектарів, на які ще не виготовлялась технічна документація і, відповідно, оренду на ці земельні ділянки не реєстрували.
Тож, маючи цілком законні підстави згідно з вимогами Земельного кодексу України, подав заяву до Красилівської райдержадміністрації, аби отримати дозвіл на виготовлення технічної документації на земельні ділянки площею майже 150 гектарів за межами с.Кульчини Кульчинівської сільської ради. Рішення було позитивним. Згодом Олег Мизернюк вже тримав у руках виготовлену технічну документацію — кожній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер і кожну ділянку було внесено на кадастрову карту. Технічну документацію затвердив тодішній голова Красилівської РДА. Згідно з укладеним договором, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Красилівському районі, земельні ділянки загальною площею 147 гектарів були надані О. В. Мизернюку в оренду на 49 років.
Здавалося б, нарешті можна працювати. Але тут і все закрутилося…
«Розпочати обробіток, — розповідає Олег Васильович, — я не зміг, бо з’ясувалося, що на цих землях з 2007 року «господарює» товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокрай», яке очолює Олег Білявець. І «господарює» не як належить законослухняному підприємцю, а за власними правилами — без укладання договору оренди, не сплачуючи за користування землею, на якій прекрасно заробляє, жодної копійки податку до місцевого бюджету.
І коли в листопаді 2012 року я звернувся до О. П. Бі-лявця із проханням звільнити земельні ділянки надані мені в оренду, він попросив дати йому ще рік часу, тому що засіяв і хоче зібрати. Я вчинив по-людськи: дозволив. Ми уклали договір суборенди, оскільки згідно з договором, укладеним між мною та Красилівською РДА, орендна плата на рік становила 80 656 гривень.
Восени 2013 року після збору врожаю пан Білявець попросив ще на рік укласти договір суборенди, а в 2014 році – ще на рік, тобто до 2015 року. І я знову пішов йому назустріч, не здогадуючись, що у такий спосіб він вибудовує план рейдерського захоплення даних земель.
Проте у 2015 році я вже відмовився укладати договір суборенди з О.П. Білявцем на земельні ділянки, що розташовані за межами Кульчинівської сільської ради, маючи намір самому їх обробляти. І тому протягом 2015-2016 років систематично направляв повідомлення в ТОВ «Агрокрай» з вимогою звільнити незаконно зайняті землі у зв’язку з тим, що термін дії договору суборенди та додатків до нього закінчився і наміру продовжувати чи укладати з ним новий договір суборенди я не маю. Ці повідомлення отримували працівники ТОВ «Агрокрай», підписи яких є на рекомендованих листах. Це свідчить про те, що і керівництво, і працівники ТОВ «Агрокрай» знали про те, що вони незаконно обробляють землі, які я орендую.
Далі – більше. У серпні 2016 року, — продовжує Олег Мизернюк, — я направив у с. Кульчини на поле, яке орендую і де вже О. П. Білявцем був зібраний врожай, трактор, щоб виорати земельну ділянку. Але рідний брат Олега Петровича – Юрій Петрович — не пустив техніку на поле. Він зібрав працівників ТОВ «Агрокрай», які раптом оголосили себе «мешканцями» с. Кульчини, вишикував їх перед трактором і категорично заявив, що поле орати не дозволить. Я викликав працівників поліції. У результаті розгляду моєї заяви про здійснення самовільного захоплення товариством «Агрокрай» земельних ділянок, котрі орендую згідно з договором, було порушено кримінальну справу за ст. 197-1 Кримінального кодексу України.
У серпні того ж 2016 року я виорав також інші ділянки, які орендую, як фермер, але не встиг оглянутися, як ці землі одразу ж з притаманною йому запопадливістю засіяв пан Білявець.
Вражений такими зухвалими діями, я неодноразово телефонував О. П. Білявцю і просив звільнити земельні ділянки. Проте він не вчинив, як того вимагає закон, а вирішив діяти звичним для нього способом і (уявляєте?!) подав на мене позов до суду, начебто я безпідставно орендую землі, прикриваючись такими ”благими намірами”, як організація пасовища для людської худоби (а чому ж пан Білявець не організував такі пасовища з 2007 року — з моменту коли незаконно користувався цими землями і не платив за них податки, а лише наживався на них?). До того ж, він стверджує, що незабаром забере ці ділянки і роздасть їх учасникам АТО, хоча жодних повноважень на це не має.
А ще козиряє тим, що начебто я є підставною особою і дав доручення представляти мої інтереси іншій людині. Але це моє законне право. Бо в такій нерівній боротьбі за справедливість я відчув, що мені необхідна допомога та слушна порада досвідченого аграрника, і звернувся до Олександра Івановича Арсенюка як до людини, яка має вагомий авторитет у районі, багато років займається у своєму господарстві обробітком земель, із проханням відстоювати мої законні інтереси. Адже я взяв в оренду землі для того, аби на них працювати, надати робочі місця мешканцям села, де розташовані ці площі, щоб не лише самому заробляти, а й сплачувати державі належні податки, чого свого часу не робив пан Білявець. Тому звертаюсь до керівництва фіскальної служби області з клопотанням перевірити чому О. П. Білявець не виконував конституційний обов’язок по сплаті податків, і від цього страждала громада.
Та хай там як, але сьогодні Олег Петрович ставить себе вище інших. Бо, прикриваючись своїм статусом і зв’язками, вихваляється: мовляв, зумів домовитися із Красилівською райдержадміністрацією про те, що договір оренди зі мною розірвуть, а землі передадуть йому. Я ставлю собі запитання: чому, на якій підставі? Чому Олегу Білявцю можна займатися підприємницькою діяльністю, а мені ні? Невже хтось може стояти над законом і робити все, що заманеться, а іншому й законно працювати — зась?..»
Ось така сумна розповідь і крик про наболіле фермера Олега Мизернюка, який так і не став фермером по-справжньому. Не дозволяють… Бо в нас так: хто сильніший, той правий. Яку позицію займуть у цьому питанні владні та правоохоронні структури – наразі достеменно невідомо. Хоча що тут гадати: всі підтверджуючі документи і закон — на боці Мизернюка. Здавалося б, все – на поверхні, але, на жаль, нерідко перемагають кулуарні домовленості. Чи роблять нас такі кроки і такі маніпуляції ближчими до Європи? Запитання — риторичне. Бо там – закон над усе. І кожний чиновник має насамперед державницьку позицію. Поки ми цього не усвідомимо і не будемо відповідно діяти, нічого в нас не вийде. А так хочеться справедливості…
Gismeteo 
